Тілопо рожевоголовий

Тілопо рожевоголовий[2] (Ptilinopus porphyreus) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Індонезії.

?
Тілопо рожевоголовий

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Тілопо (Ptilinopus)
Вид: Тілопо рожевоголовий
Біноміальна назва
Ptilinopus porphyreus
Temminck, 1822
Синоніми
Leucotreron porphyrea
Megaloprepia porphyrea
Посилання
Вікісховище: Ptilinopus porphyreus
Віківиди: Ptilinopus porphyreus
ITIS: 177338
МСОП: 22691297
NCBI: 1391001

Опис

Довжина птаха становить 28 см. Голова, шия і груди яскраво-рожеві. Рожеві груди відділені від живота біло-чорною смугою. Верхня частина тіла темно-зелена з металевим відблиском на крилах і хвості. Кінчики крил і хвоста чорні. Живіт попелясто-сірий, боки оливкові, гузка жовтувата. Дзьоб зеленувато-жовтий, на кінці світліший. Очі червоні, лапи червоні. Самички мають тьмяніше забарвлення і менші розміри, ніж самці.

Поширення і екологія

Рожевоголові тілопо мешкають на островах Суматра, Ява і Балі. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах і високогірних чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті від 1400 до 2200 м над рівнем моря. Живляться різноманітними плодами і ягодами. Ведуть переважно деревний спосіб життя. Гніздо розміщується на висоті 5-6 м над землею.

В неволі

Рожевоголовий тілопо вперше був завезений до Англії в 1930 році. В Берлінському зоопарку вид почав утримуватися в 1931 році. Там же в 1932 році рожевоголові тілопо вперше розмножились у неволі. Інкубаційний період тривав 20 днів, пташеня покинуло гніздо на 16 день, однак ще не вміло повноцінно літати.

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Ptilinopus porphyreus.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 листопада 2021.

Джерела
  • David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
  • Alois Münst, Josef Wolters: Spezies in Farbe – Band 1: Tauben – die Arten der Wildtauben, Verlag Karin Wolters, Bottrop 1999, ISBN 3-9801504-9-6.
  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht, Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.