Тілопо рожеволобий

Тілопо рожеволобий[3] (Ptilinopus huttoni) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[4]. Ендемік Французької Полінезії. Вид названий на честь британського зоолога Фредеріка Хаттона.

?
Тілопо рожеволобий
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Тілопо (Ptilinopus)
Вид: Тілопо рожеволобий
Біноміальна назва
Ptilinopus huttoni
Finsch, 1874[2]
Посилання
Вікісховище: Ptilinopus huttoni
Віківиди: Ptilinopus huttoni
EOL: 1049866
ITIS: 177319
МСОП: 22691470
NCBI: 1390571

Опис

Довжина птаха становить 31 см, вага 103 г. Верхня частина тіла тьмяно-зелена, крила синьо-зелені. Шия і груди сріблясто-сірі з зеленим відтінком, живіт жовтий. На лобі і тімені, щоках і на верхній частині живота рожевувато-пурпурові плями, покривні пера хвоста рожевувато-пурпурові. Райдужки і дзьоб жовтий, біля основи дзьоб роговий. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів пляма на тімені відсутня, забарвлення загалом тьмяніше, крила мають жовті края.

Поширення і екологія

Рожеволобі тілопо є ендеміками острова Рапа-Іті в групі островів Тубуаї. Вони живуть переважно в тропічних лісах, трапляються на плантаціях інтродукованої карибської сосни[5]. Зустрічаються на висоті від 40 до 450 м над рівнем моря. Рожеволобі тілопо живляться плодами і нектаром.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція рожеволобих тілопо становить від 50 до 250 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища та хижацтво з боку інвазивних кішок і щурів[6].

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Ptilinopus huttoni.
  2. Otto Finsch: On a new Species of Fruit-Pigeon from the Pacific Island of Rapa or Opara. In: Proceedings of the Scientific Meetings of the Zoological Society of London for the Year 1874. S. 92–95 (biodiversitylibrary.org).
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 листопада 2021.
  5. Thibault, Jean-Claude; Varney, Albert (March 1991). Numbers and habitat of the Rapa Fruit-dove Ptilinopus huttoni. Bird Conservation International (англ.) 1 (1): 75–81. ISSN 0959-2709. doi:10.1017/S0959270900000551.
  6. Roland; Seitre, Julia (October 1992). Causes of land-bird extinctions in French Polynesia. Oryx (англ.) 26 (4): 215. ISSN 0030-6053. doi:10.1017/S0030605300023747.

Джерела
  • David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, S. 494–495, ISBN 1-8734-0360-7.
  • Jean-Claude Thibault, Alice Cibois: Birds of Eastern Polynesia – A biogeographic Atlas Lynx Edicions, Barcelona 2017, S. 92–94, ISBN 978-84-16728-05-3
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.