Тілопо червоноволий
Тілопо червоноволий[2] (Ptilinopus viridis) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Індонезії, Папуа Новій Гвінеї та на Соломонових Островах[3].
? Тілопо червоноволий | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Ptilinopus viridis (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Columba viridis Linnaeus, 1766 | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Опис
Довжина птаха становить 20-21 см, довжина хвоста 5,1-5,6 см, довжина дзьоба 12-14 мм. Виду не притаманний статевий диморфізм. Обличчя сизувате, потилиця і шия яскраво-оливково-зелені з легким бронзовим відтінком. Крила переважно зелені, на плечах попелясто-сірі плями, края крил жовтуваті. Спина і верхні покривні пера хвоста жовтувато-оливкові. Хвіст темно-зелений, на кінці жовтий. Підборіддя сизувате. На горлі і на грудях яскрава темно-червона краплеподібна пляма, яка має чіткі края. Нижня частина тіла переважно зелена, гузка жовтувата. Дзьоб жовтувато-зелений, біля основи червоний. Очі жовтуваті або червонуваті, навколо очей вузьке біле кільце. Лапи пурпурові. У молодих птахів пляма на грудях менша, поцяткована оливковими плямками.
Таксономія
В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис червоноволого тілопо до своєї книги «Ornithologie», описавши птаха за зразком з острова Амбон. Він використав французьку назву La tourterelle verte d'Amboine та латинську назву Turtur viridis amboinensis[4]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[5]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів був червоноволий тілопо, для якої Лінней придумав біномінальну назву Columba viridis.[6]. Згодом вид був переведений до роду Тілопо (Ptilinopus).
Підвиди
Виділяють шість підвидів:[7]
- P. v. viridis (Linnaeus, 1766) — південні Молуккські острови;
- P. v. pectoralis (Wagler, 1829) — острови Західного Папуа і півострів Чендравасіх;
- P. v. geelvinkianus Schlegel, 1871 — острови затоки Чендравасіх;
- P. v. salvadorii Rothschild, 1892 — північ Нової Гвінеї і острів Япен;
- P. v. vicinus Hartert, E, 1895 — острови Тробріана і Д'Антркасто;
- P. v. lewisii Ramsay, EP, 1882 — острови Манус, Ліхір і Ніссан.
Поширення і екологія
Червоноволі тілопо живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і садах. Зустрічаються на висоті від 600 до 1200 м над рівнем моря. Живляться плодами і ягодами. В кладці одне яйце.
Примітки
- BirdLife International (2016). Ptilinopus viridis.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Baptista, L.F.; Trail, P.W.; Horblit, H.M.; Garcia, E.F.J. (2020). Claret-breasted Fruit-dove (Ptilinopus viridis). У del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D.A.; de Juana, E. Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions. Процитовано 14 березня 2020.
- Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (French, Latin). Volume 2. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 152–153, Plate 15 fig 2.
- Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History 28: 317–335. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 28 листопада 2021.
- Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin). Volume 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 283.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 листопада 2021.
Джерела
- David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.