Уваров Сергій Сергійович

З потомствених дворян Волинської губернії. Син губернського предводителя дворянства Сергія Аполлоновича Уварова і його дружини Софії Володимирівни Яшвіль.

Після закінчення Пажеського корпусу в 1905 році, зарахувався до 2-ої експедиції при канцелярії Міністерства закордонних справ, де перебував до вересня 1910 року, коли перейшов на службу в Міністерство внутрішніх справ, будучи призначеним Ізяславський повітовим предводителем дворянства. У березні 1911 року був переведений на ту ж посаду в Бердичівський повіт і займав її аж до революції 1917 року. Був любителем музики й театру, в 1913 році був обраний директором Київського відділення Російського музичного товариства.

В еміграції у Франції, жив у Парижі. Виступав як піаніст і танцюрист, працював тапером. Виступав у трупі Л. Л. Васильчикової (1929—1931), в Театрі драми і комедії О. В. Баранівської (1930) і в Російському закордонному камерному театрі (1931—1932). У 1931 році брав участь в літературно-художніх вечорах Тургенєвського артистичного товариства. Був у матеріальній скруті.

Помер у 1932 році в Парижі. Похований на кладовищі Тіе.

Першим шлюбом був одружений на Наталії Федорівні Терещенко (1890—1987), дочці цукрозаводчика Ф. А. Терещенка. Їх діти: Наталія (род. 1911) і Сергій (1913—1982). Другий шлюб — з Софією Михайлівною Алфераки (1893—1953), дочкою камергера М. Н. Алфераки .

• Чини Двору, Свити Їх Величності і спадкове Російської Імперії дворянство. — Київ, 1913.
• Російське зарубіжжі у Франції 1919—2000. Л. Мнухін, М. Авриль, В. Лоський. — Москва, 2008.