Бердичівський повіт

Бердичівський повіт (до 1846 року - Махнівський) — адміністративно-територіальна одиниця Київської губернії Російської імперії. Повітовий центр — місто Бердичів.

Бердичівський повіт
Герб повітового центру
Губернія Київська губернія
Центр Бердичів
Створений 1846
Площа 3227 км²
Населення 279 695 чоловік (на 1897 рік) осіб 

Історія

Махнівський повіт виник 24 квітня (13 квітня за старим стилем) 1793 року на основі Брацлавського і Подільського воєводств за результатами Другого поділу Речі Посполитої, в межах новоствореного Брацлавського намісництва Російської імперії. Брацлавське намісництво складалося з 13 повітів.

1796 року повіт увійшов до складу Київської губернії, а в Махнівці були влаштовані повітові присутні місця. Повіт знаходився в західній частині губернії і на заході межував з Вінницьким повітом Подільської губернії, на півночі з Житомирським повітом Волинської губернії, на сході з Сквирським і Таращанським повітами, а на півдні з Липовецьким повітом Київської губернії. Площа повіту становила 295 388 десятин (3227 км²).

Швидке зростання та розвиток Бердичева призвело до занепаду Махнівки. Та ще й пожежа 1841 року зруйнувала більшість будівель. У 1846 році всі повітові присутні місця переведені до Бердичева, Бердичів з містечка став повітовим містом, а повіт перейменований на Бердичівський.[1][2] Махнівка стала власницьким містечком.

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 279 695 чоловік. З них 66,94 % — українці, 23,06 % — євреї, 3,62 % — росіяни, 5,77 % — поляки[3].

В повіті було 306 населених пунктів. На 1900 рік — 379 населених пунктів, зокрема одне місто (Бердичів), 10 містечок, 160 сіл, 149 хуторів, 11 колоній, 2 слободи, 1 урочище, 17 ферм, 9 корчем, 2 селища, 13 залізничних будок, 2 залізничні станції, 2 залізничні казарми.

Адміністративний поділ

на 1861 рік

Волості: Білашківська, Білопільська, Бистрицька, Брицька, Булаївська, Вахнівська, Вуїнська, Дзюнківська, Дубово-Мехеринецька, Закутинецька, Каменецька, Козятинська, Котюжинська, Мало-Чернявська, Мало-Чернятинська, Махнівська, Молотковецька, Мончинецька, Непедівська, Ново-Прилуцька, Огіївська, Погребиська, Пузирецька, Самгородська, Саражинецька, Свитинецька, Семенівська, Спичинецька, Станилівська, Старо-Прилуцька, Терехівська, Холаїмгородська, Юзефівська.[4]

на 1885 рік

Перепис населення

1808 рік. Перепис євреїв Махновського (Бердичівського) повіту орендарів закладів з продажу акцизних напоїв.

Посилання
  1. Указ Прав. Сенату від 16 січня 1846 № 1668(рос. дореф.)
  2. Кіевскія губернскія вѣдомости № 6 від 8 лютого 1846(рос. дореф.)
  3. Дані перепису населення 1897 року по Київській губернії. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 15 квітня 2009.
  4. [Кіевскія губернскія вѣдомости № 43, відділ II, частина офіційна від 28 жовтня 1861, с. 555 (рос. дореф.). Архів оригіналу за 20 квітня 2018. Процитовано 19 квітня 2018. Кіевскія губернскія вѣдомости № 43, відділ II, частина офіційна від 28 жовтня 1861, с. 555 (рос. дореф.)]

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.