Уддіяна

• У тибетських джерелах Уддіяна розташовувалася на захід від Уя (Центрального Тибету) у Сваті. На думку сходознавця Б. В. Кузнєцова країна Уддіяна включала в себе східну частину Афганістану і долину річки Сват у Пакистані, між територіями сучасного Афганістану і Індією.
• У «Синьому літописі» (1478): «Країна Уддіяна, де править цар Індрабхуті (нар. 1110), благословенна багатьма дакінями і прославлена як джерело мантраяни, розташована в 230 йоджанах на північ від Магадхи».

Уддіяна вважається батьківщиною багатьох видатних вчителів, зокрема, Падмасамбхави, і тантр Ваджраяни[1]. Як пітха (священне місце), Уддіяна згадується в багатьох сакральних текстах тантричного буддизму, таких як Абхідханоттара-тантра, Чакрасамвара-тантра, Калачакра-тантра та багатьох інших.

У китайських джерелах[2] згадується країна Учан (烏萇國), територіально належить до общинному регіону Сіюй і ототожнюється з Уддіяною. На півночі лежить князівство Шемі, і Памір, на півдні від Учана лежить Індія. Еліту населення складають брахмани. Вони займаються астрономією і передбаченнями, у тому числі для правителя по державних справах. Земля приносить багато плодів, зрошуються поля каналами, вирощують рис посівний та пшеницю. Поклоняються Будді, багато пагод і храмів, надзвичайно гарно роблять гребені на дахах. При позові сторонам дають пити спеціальне зілля від якого неправий приходить до нестями, а правий залишається в твердому розумі. Смертної кари немає. Винних виганяють з Божественних гір (灵山). На південно-заході на горі Таньте-шань (檀特山, Сандалова гора) розташований монастир. Їжу туди привозять віслюки які ходять туди і назад самі без погоничів.

У записках китайського ченця Фасяня (початок VI століття) Уддіяна описана як цілком індійська країна з процвітаючим буддизмом та безліччю реліквій. Група паломників з Фасянем зупинилася в Уддіяні кілька місяців для літнього періоду самітництва і медитації.

Ім'я Індрабхуті носили кілька «просвітлених царів країни Уддіяни» («Індра» означає цар, «бхута» — мудрість, просвітлений). В роботі К. Доулела «Майстра Магамудрі» наведено наступний перелік:

1. Індрабхуті Великий (VI століття) він же Цар Дза, «перший тантрист» і прийомний батько Падмасамбхави.
2. Індрабхуті II (VI-VII ст.) він же цар Дза і син царя Дза.
3. Індрабхуті III (кінець IX ст.). Один з учителів та засновників тантрійської школи. Можливий автор буддійської тантри «Джнянасиддхи».

• Історія буддизму
• Тибетский буддизм
• Падмасамбхава
• Гандхара
• Кушанська імперія

• Fa Xian, A Record of Buddhistic Kingdoms (James Legge translation), Chapter 8. (Online at the University of Adelaide Library)
• Шамбала та Уддіяна