Улотрикс

Улотри́кс (Ulothrix) — рід багатоклітинних зелених водоростей. За інформацією бази даних AlgaeBase містить 40 визнаних видів[1].

? Улотрикс
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Зелені рослини (Viridiplantae) Відділ: Зелені водорості (Chlorophyta) Клас: Ульвофіцієві (Ulvophyceae) Порядок: Улотрихальні (Ulotrichales) Родина: Ulotrichaceae Рід: Улотрикс (Ulothrix) Kützing, 1833
Вид
Ulothrix aequalis Ulothrix flacca Ulothrix implexa Ulothrix tenuissima Ulothrix zonata
Посилання
Вікісховище: Ulothrix Віківиди: Ulothrix EOL: 10621 ITIS: 6417 NCBI: 43940

Улотрикс дуже поширений у річках, живе, прикріплюючись до підводних предметів, утворюючи яскраво-зелені обростання. Баговиння улотрикса складається з нерозгалужених ниток різної довжини, які на початку росту прикріплюються до субстрату безбарвною видовженою клітиною — ризоїдом. Клітини ниток циліндричні або бочкоподібні, короткі. Кожна клітина має ядро, пристінний хлоропласт у вигляді неповного кільця і один або кілька піреноїдів.

Більшу частину життя водорість проводить у стані гаметоспорофіта, який має вигляд довгих нерозгалужених однорядних ниток. У кожної клітини нитки (за винятком базальної) є пристінний хлоропласт у вигляді незамкненого кільця, кілька піреноїдів, одне ядро; центр клітини зайнятий вакуолею з клітинним соком. Всі клітини здатнi до поділу, що обумовлює постійне наростання талому в довжину, а також утворення репродуктивних клітин. Базальна клітина, за допомогою якої водорiсть прикріплюється до субстрату, відрізняється від звичайних вегетативних клітин нитки: вона витягнута у короткий ризоїд, не здатна до подiлу, має редукований хлоропласт.

Вегетативне розмноження відбувається фрагментацією нитки. При нестатевому розмноженні у будь-якій клітині утворюються 2-4 (8) чотириджгутикові зооспори. Зооспороутворення розпочинається в апiкальній частині нитки і просувається до її основи. Зрілі зооспори виходять назовні у слизовому міхурі через боковий отвір клітинної стінки. Міхур швидко розчиняється. Після певного періоду руху зооспора зупиняється, відкидає один за одним усi чотири джгутики, при кріплюється боком до субстрату і проростає в нову нитку.

Статевий процес iзогамний. Будь-яка клітина нитки здатна утво рити велику кількість (8-64) дводжгутикових iзогамет, які для копуляції виходять у зовнішнє середовище. Нитки Ulothrix є роздільностатевими, оскільки, незважаючи на морфологічну схожість гамет, одні нитки продукують лише фiзiологiчно жіночі гамети («плюс»-гамети), iншi – фізіологічно чоловічі («мінус»-гамети). Після копуляції зигота деякий час зберігає джгутики i рухається, тобто перебуває у стані планозиготи. Далі вона зупиняється, втягує джгутики, виробляє товсту оболонку і переходить у стан спокою. Після його завершення зигота проростає у булавоподібний одноклітинний спорофіт (стадія Codiolum): вона формує трубковидний випин, куди переходить цитоплазма та ядро; далі випин здувається, набуваючи грушоподібної форми; потім диплоїдне ядро спорофіта редукцiйно ділиться і він утворює 4-8 чотириджгутикові зооспори. Останні через отвір у клітинній оболонці виходять назовні у слизовому міхурі; слиз швидко розчиняється, і зооспори звiльняються. Після деякого періоду активного руху зооспори осідають на субстрат і проростають, даючи початок новим нитчастим гаметоспорофітам.

Види роду поширені переважно у морях, де зустрічаються у супраліторальних ваннах або в обростаннях лiторальної зони. Кілька видів досить часто зустрічаються у прісних водоймах – переважно в холодних гірських річках та струмках, а також у весняний сезон в річках та озерах помірного поясу.[2]