Ульпіано Чека

В 13 років виявив художні здібності. Його сусід, бажаючи допомогти підлітку, допоміг з грошима та після консультацій з художником Луїсом Таверас в Мадриді, надали хлопцю матеріальну підтримку заради художнього навчання в столиці.

У 1873 р. він став учнем Школи красних мистецтв Сан Фернандо в Мадриді. Серед його вчителів - Мануель Домінгес, Алехандро Феррант, Федеріко Мадрасо. Мануель Домінгес залучив здібного студента до декоративних робіт в палаці Лінарес , допомагав він і в оздобах базиліки Сан Франциско ель Гранде. Ці замови були найзначнішими в остатті десятиліття 19 ст. в Мадриді, бо Іспанія перебувала в кризі і значних замов художникам не передбачалося.

У 1881 р. до ювілею з нагоди 200-річчя Педро Кальдерона ( 1600 - 1681 ), іспанського драматурга 17 ст., Ульпіано Чека отимав першу замову на ілюстрації до журналу.

У 1884 р. Ульпіано Чека отримав право на пенсіонерську подорож до Італії за успіхи в навчанні. Удосконалював свою майстерність в Римі. Створену тоді картину « Викрадення Прозерпіни » подав на виставку в Париж.

З 1889 р. оселився в Парижі, розуміючи, що місто - культурна столиця Європи і має значущі можливості для розвитку, чого не мав на той час навіть столичний Мадрид. В Парижі зустрів дівчину з багатої родини в Аргентині і узяв з нею шлюб у 1890 р. Кохався у конях, що були частими героями його картин та скульптур. Знав досягнення Французького імпресіонізму, але використовував їх знахідки дуже обмежено і, головним чином, у власних пейзажах.

у 1890 р. отримав визнання на виставці в Паризькому салоні, де за картину «Змагання на колісницях» йому присудили третю премію. Почав брати участь у виставках у містах Франції та Європи - Ліон, Руан, Бордо, Монте-Карло, в містах Бельгії, Іспанії, Німеччини. Посилав власні твори і на виставки в Латинську Америку і північну Африку, що забезпечило митцю міжнародну відомість.

У 1894 р. уряд Франції нагородив його Орденом Почесного легіону. Його не забули в Іспанії і прислали орден імені короля Карлоса ІІІ.

Ульпіано Чека. Сутінки

У 1900 р. за картини отримав золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі. У 1902 р. брав участь в Першій виставці іпанських художників, що працювали у Франції. Відбув у Латинську Америку( Аргентина та Уругвай ), де розвідав можливості тамтешнього художнього ринку з метою покращення власного матеріального стану. Подав на виставки в Галереї Монтевідео, Буенос-Айреса свої картини з метою продажу, виступаючи як бізнесмен.

Серед буржуазних замовників Ульпіано Чека - багатії з України - Богдан та Варвара Ханенки. Художник виконав портрет Варвари Ханенко. Пейзаж « Прогулянка після дощу » в стилістиці салонного мистецтва, не позбавлений віртуозного виконання, досі зберігає Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

Музей Ульпіано Чека

Як більшість художників Франції, відвідував Алжир з метою розширення художніх вражень та сюжетів власних картин. В цей період виявилася хвороба нирок. З початком 1-ї світової війни перебрався на води для лікування. Погіршення стану відбулося в часи перебування в містечку Дакс, де він і помер у січні 1916 р.

Художник пам'ятав про своє іспанське походження і заповідав поховати себе на батьківщині. Його поховали в Мадриді.

В 20 столітті створено музей Ульпіано Чека.

• «Змагання на колісницях в Стародавньму Римі»
• «Великий князь Миколай верхи»
• «Два коня в колісниці»
• «Американський індіанець верхи»
• «Дон кіхот і Санчо Панса»

Ульпіано Чека. «Небезпечне змагання живого з механічним »

Ульпіано Чека. «Напування коня»

• «Голова молодика»
• «Нума та німфа Егерія»
• «Загарбники варвари»
• «Портретантоніо Медрано»
• «Вулична сценка в Парижі »
• «Вакханалія»
• «Маноло»
• «Напування коня»
• «Париж. Омнібус у дощовий день»
• «Поле Ватерлоо»
• «Карнавал»
• «Викрадення Прозерпіни»
• «Канал. Венеція»
• «Мазепа»
• «Алжир. Три жінки»
• «Сутінки»
• «Пляс де ля Конкорд»
• «Вершник»
• «Дощовий день»
• «Старий»
• «Після опери»
• «Серенада»
• «Фантазія»
• «Небезпечне змагання живого з механічним »
• «Феліпе та Кармен Чека, діти худжника»

• Педро Кальдерон де ла Барка
• Паризький салон
• Орден Почесного легіону
• Академізм
• Палац Лінарес

• E. Dizy Caso: " Les orientalistes de l'école espagnole " Edt; ACR Paris 1997pp:58-61
• Gonzales Carlos & de Marti de Montserrat: " Américain dans Paris - 1850-1900 " Barcelonne Tusquet 1989p
• Ossorio & Bernard Manuel: " Biographie d'artistes espagnols du XIXè 1883-1884 " Madrid Giner 1975. P157.
• Collectif: " La peinture de l'Académie espagnolede Rome 1873-1903 " Catalogue d'exposition Madrid Direction Générale du Patrimoine Culturel 1992. P182
• Collectif: " Le Train Bleu " Edt Presse Lois Unis Service 1990 -114p -ISBN 2-908557-01-0
• Alain Valtat: " Les Peintres du Train Bleu " à paraître en 2009
• E. Cazenave: " Les artistes de l'Algérie 1830-1962 " Association Abd El Tif Oct 2001 P:196-197
• Collectif: " Master dessinespagnol, 1500-1900 " Publié par Musée Boijmans de Rotterdam