Улі Маурер

З 1978 по 1986 рык Улі Маурер був членом муніципального управління у м. Хінвіл. 1983 року був обраний в парламент кантону Цюриха, яким він керував до 1991 року[4]. В цьому році він програв вибори до районного управління Морітцу Лауенбергу, так як компанію Маурера висміювали опоненти, начебто останній нездібний, наївний і вірний партії сильного чоловіка Крісофера Блохера. Хоча ще в цьому році Улі Маурер був обраний до Національної Ради[5].

1996 року за розпорядженням Блохера Маурер був обраний Президентом Народної партії Швейцарії. Його персону не сприйняли в серйоз, тому комік Віктор Гіакобо пародирував Улі Маурера на телебаченні як раба або ж хлопчика на побігеньках у Блохера[6]. Його діти неодноразово поветалися додому в сльозах, через те, що і з них насміхалися також. Його керівництво побачило, що електорат партії подвоюється і вирішило закріпитися у франкомовній частині Швейцарії і стати найсильнішою партією в країні. Усі наступні успішні дії приписувались Мауреру завдяки його вдалому керівництву[7]. Йому вдалось замінити відсутність харизми важкою працею, введенням суворої партійної дисципліни і вмінням вирішувати багатообіцяючі питання (такі як протистояння європейській інтеграції, іноземцям і політкоректності), а також здібністю давати влучні інтерв'ю і заголовки до них, про що свідчать наступні слова: «Поки я говорю про афро-американців (назвавши їх неграми), всі камери будуть наведені на мене!»[8].

Як Голова Народної партії Швейцарії, Маурер був провідною силою агресивної, проте успішної компанії популістської партії, компанії, що накликала на себе гнів основних політичних сил Швейцарії і стурбованість іноземних спостерігачів через масове зображення на мультяшних плакатах партії правих, які атакують лівих, іноземців, та інших небажаних осіб[9]. Порушуючи швейцарський політичний етикет, він не ухилявся від прямого нападу на своїх колег-політиків, називаючи правоцентристських Вільних демократів «простаками, дурнями і розтяпами», соціал-демократів — «неврівноваженими», а федеральних радників Шмідта і Евеліне Відмер-Шлампф «апендиксами, які мають бути видалені»[1]. Тим не менше, Мауреру вдавалося відділяти свій публічний імідж від того, що склався всередині парламенту між його колегами. Повага до особистості Улі Маурера зростала протягом його служби в Національній раді. Навіть опоненти хвалили його за індивідуальну цілісність, колегіальну поведінку і чітке розуміння політичних питань. Особливо помітними для політичних спостерігачів були теплі відносини Улі Маурера з представниками жіночої статті з Соціал-демократичної партії[10].

Незважаючи на те, що популярність його особистості і його партії зростала, відносини між Маурером і його колишнім наставником Блохером поступово охолоджувались, проте на публіці вони поводились як нерозривні союзники[11]. Блохер, який здійснював переважно авторитарну політику як представник безспірно лідируючої партії, не завжди схвалював деякі з стратегічних підходів Мауера, тому все частіше почав здійснювати політику через своїх послідовників, а не через Маурера чи партійний секретаріат. В жовтні 2007 року, після грандіозної перемоги Народної партії, Улі Маурер пішов у відставку з посади керівника партії, передавши проти своєї волі цю посаду одному з найближчих соратників Блохера Тоні Брунеру 1 березня 2008 року[12]. Після програшу другого туру виборів Верені Дінер, Мауер задоволений керівництвом у Цюрихському відділі народної партії[13].

27 листопада 2008 року парламентська група партії одноголосно номінувала Маурера і Блохера кандидатами на посаду Федерального радника. Блохер, який був вигнаний з Ради 2007 року, вважався необраним усіма партіями в той час, як газета Neuer Zurcher Zeitung та інші швейцарські ЗМІ називали Мауера прямим лідером і претендентом на місце в Раді ще до моменту його призначення[14]. 10 грудня 2008 року Мауер був обраний до Федеральної Ради в третьому турі голосування з кількістю 122 голосів, перевагою в 1 голос. 2012 року Улі Маурера обрали Віце-президентом Конфедерації поруч з Президентом Евеліне Відмер-Шлумпф. 5 грудня 2012 року обраний Президентом Конфедерації на 2013 рік[15].