Федеральна рада Швейцарії

Президентом ради на 2019 рік обраний Улі Маурер.

Склад чинного уряду подано станом на 1 січня 2019 року[1].

Департамент	Голова	Фото	На посаді з	Партія		Кантон	Вебсайт
Департамент фінансів (Eidgenössisches Finanzdepartement)	Улі Маурер (Ueli Maurer)		1 січня 2009		SVP	Цюрих
Департамент довкілля, транспорту, енергетики та комунікацій (Eidgenössisches Departement für Umwelt, Verkehr, Energie und Kommunikation)	Симонетта Соммаруга (Simonetta Sommaruga)		1 листопада 2010		SP	Берн
Департамент закордонних справ (Eidgenössisches Departement für auswärtige Angelegenheiten)	Ігнаціо Кассіс (Ignazio Cassis)		1 листопада 2017		FDP.Die Liberalen	Тічино
Департамент економіки, освіти та досліджень (Eidgenössisches Departement für Wirtschaft, Bildung und Forschung)	Гі Пармелін (Guy Parmelin)		1 січня 2016		SVP	Во
Департамент внутрішніх справ (Eidgenössisches Departement des Innern)	Ален Берсе (Alain Berset)		1 січня 2012		SP	Фрібур
Департамент оборони, захисту населення і спорту (Eidgenössisches Departement für Verteidigung, Bevölkerungsschutz und Sport)	Віола Амхерд (Viola Amherd)		1 січня 2019		CVP	Валє
Департамент юстиції та поліції (Eidgenössisches Justiz- und Polizeidepartement)	Карін Келлер-Зуттер (Karin Keller-Sutter)		1 січня 2019		FDP.Die Liberalen	Санкт-Галлен

• 
  Логотип уряду
• 
  Склад федеральної ради 2022 року

Склад першої Федеральної ради, 1848 рік

Федеральна Рада була утворена згідно положень Федеральної конституції Швейцарії 1848 року як «вищий виконавчий та директивний орган Конфедерації»[2]. Коли писався основний закон держави, конституційна демократія була ще в зародковому стані, і батьки-засновники швейцарської держави мало обмежену кількість прикладів для наслідування. Хоча вони багато чого запозичили з Конституції США, як приклада організації федеральної держави в цілому, вони обрали колегіальну дорадчу систему для виконавчої влади, а не одноосібну президентську директивну. Це дало змогу поєднати давні національні традиції колективних органів влади в кантонах, коли збори видатних громадян вирішували найважливіші питання, з французькими революційними традиціями державного урядування Директорії в Гельветійській Республіці та ліберальними конституціями 1830-х років окремих кантонів[3][4][5]. На сьогодні лише три інші держави, такі як Боснія і Герцеговина, Андорра та Сан-Марино, мають колективних, а не унітарних глав держав. Проте колегіальна система влади знайшла широке впровадження в сучасних демократіях у формі кабінетів міністрів з їхньою колективною політичною відповідальністю за урядування, прийняття та виконання рішень.

• 1848 рік — обрані перші сім членів федеральної ради: Ульріх Ошенсбейн, Йонас Фюррер, Мартін Мунцінгер, Анрі Друе, Фрідріх Фрей-Ерозе, Вільгельм Матіас Нефф та Стефано Францині.
• 1854 рік — уперше діючого федерального радника не було переобрано, Ульріха Ошенсбейна. Таке траплялось за всю історію лише 4 рази.
• 1891 рік — уперше радником обрано представника від Християнсько-демократичної народної партії Швейцарії — Йозефа Цемпа.
• 1893 рік — уперше радником обрано сина (Ежен Руффі) колишнього радника (Віктор Руффі). Удруге таке трапилось 2007 року, було обрано Евелін Відмер-Шлумпф, доньку Леона Шлумпфа.
• 1911 рік — уперше і лише один раз до Ради обрано радника у віці 80 років — Адольфа Дойчера.
• 1913 рік — уперше і лише один раз до Ради обрано питомого носія ретороманської мови — Фелікса Калондера.
• 1917 рік — уперше радником обрано представника від Ліберальної партії — Густава Адора.
• 1930 рік — уперше до Ради обрано представника від партії фермерів, трейдерів та незалежних, сучасна Швейцарська народна партія, — Рудольфа Мінгера.
• 1943 рік — уперше радником обрано представника від Соціал-демократичної партії — Ернста Нобса.
• 1983 рік — перша жінка-кандидат від правлячої Соціал-демократичної партії — Ліліан Ухтенаген.
• 1984 рік — уперше радником обрано жінку — Елізабет Копп.
• 1993 рік — уперше радником обрано представницю єврейської нації — Рут Дрейфусс.
• 1995 рік — уперше радником обрано чоловіка, що жив із жінкою у громадянському шлюбі (з архітектором Грет Левенбергер), на якій він пізніше одружився — Морита Левенбергера.
• 1999 рік — перша жінка-президент (від Соціал-демократичної партії) — Рут Дрейфусс.
• 2010 рік — уперше, з обранням Симонетти Соммаруги, в Раді більшість складають жінки.