Умбар

Столиця однойменного регіону, розташованого на межі гондорської провінції Харондор (Південний Гондор) та Ближнього Гараду. Місто розміщувалось на мисі в природній гавані Умбарської затоки, на східному березі від затоки Белфалас у гирлі річки. Біля входу в гавань знаходився острів Абаконлоні, де було розташовано укріплену частину міста. З Умбара виходили дороги до Ітілієну, Кханду та Гараду.

Місто було засноване нуменорцями біля 1770 року Другої Епохи. Близько 2280 р. Д. Е. стало найбільшою нуменорською гаванню Середзем'я. На відміну від Пеларгіра в гирлі Андуїну, що належав Вірним Нуменорцям, Умбар був заснований Людьми Короля, котрі виступили проти ельфів та валар. З Умбара Нуменор управляв довколишніми землями і збирав данину з народів, які там проживали.

У 3261 р. Д. Е. в Умбарі висадився нуменорський флот на чолі з королем Ар-Фаразоном, що взяв у полон Саурона, що в кінцевому рахунку призвело до загибелі Нуменора через напад короля на Безсмертні землі.

На знак перемоги короля на найвищому пагорбі було встановлено обеліск у вигляді колони, на вершині якої розміщувалась кришталева куля, що вбирала в себе сонячне і місячне світло, відблиск якого було видно навіть з узбережжя Гондору. Проте після другого посилення Саурона пам'ятник було знищено.

Після затоплення острова у 3319 р. Д. Е. населення краю створило окреме королівство і стало відомим під назвою Чорні Нуменорці, що вклонялись темряві та її владикам — Мелькорові та Саурону.

У 933 році Третьої Епохи король Гондору Еарніл І взяв Умбар в облогу. Після тривалих боїв гондорці захопили місто і приєднали його та довколишні землі до своїх володінь. Попередні правителі втекли до Гараду.

У 1015 р., в часи сина Еарніла І Кіріанділа, гарадріми, підбурювані колишніми володарями порту, напали на Умбар, Кіріанділ загинув у бою. Облога тривала багато років, доки син Кіріанділа Кіріангер не зібрав військо та великий флот і не розбив гарадрімів. Правителі Гараду були змушені визнати себе васалами Кіріангера, котрий отримав ім'я Хіармендакіл — Переможець Півдня. Тривалий час Умбар перебував у складі Гондору.

Під час громадянської війни 1432—1437 рр. гарнізон фортеці виступив на боці Кастаміра-Узурпатора проти законного короля Ельдакара. Коли у 1447 р. Ельдакар повернувся і вбив Кастаміра, заколотники на чолі з синами узурпатора тривалий час утримували Пеларгір. У 1448 р. вони відплили в Умбар і перетворили його на осередок противників Гондору. Відтоді умбарці займалися піратськими нападами на гондорські узбережжя. У 1540 р. вони вбили короля Альдаміра, а у 1634 р. напали на Пеларгір, де у бою з ними загинув король Мінарділ.

У 1810 р. король Телумехтар взяв Умбар штурмом, у цій битві загинули останні нащадки Кастаміра. Телумехтар отримав ім'я Умбардакіл — Переможець Умбару. Однак після його смерті порт захопили гарадріми. Місто знову стало осередком піратів. У 2698 р. вони напали на південь Гондору і в битві з ними на річці Порос загинув Намісник Ектеліон І. У 2746 і 2799 рр. у бою з корсарами загинули князі Дол-Амроту.

У 2885 р. пірати разом із гарадрімами захопили південні провінції Гондору і вперше зіткнулись з рогіримами. У цій битві загинули сини короля Рогану Фолквіна Фолкред і Фастред, але війська намісника Туріна ІІ здобули перемогу.

Потому ціле століття протистояння Умбару і Гондору відбувалось у вигляді прикордонних конфліктів.

У 2986 р. полководець Гондору Торонгіл на чолі великого флоту напав на Умбар, спалив флот і вбив капітана гавані.

Навесні 3019 р. флот умбарських піратів рушив на Гондор і захопив гавань Пеларгір на Андуїні, де був переможений армією мертвих, котру вів Араґорн, що повів кораблі до Мінас-Тіріту.

У Четверту епоху Умбар знову було завойовано гондорцями і включено до складу Возз'єднаного королівства.

Толкін Дж. Р. Р. Сильмариліон - Львів: "Астролябія". 2008.

Толкін Дж. Р. Р. Властелин колец - Санкт - Петербург: "Северо - Запад". 1991 - Ч. 3. Возвращение короля; Приложение 1.- Хроники королей и правителей - Гондор и наследники Анариона; Наместники.