Універбація

Назву універбація вперше вжив німецький лінгвіст Карл Бругман у граматиці 1904 року для позначення звукових одиниць, що «виникли на основі словосполучень зовні цільнооформлених, але таких, що не мають змістовної ізольованості». Пізніше сфера вжитку терміна була розширена в роботах О. В. Ісаченка.

Спосіб словотворення активізувався в 60-90-і роки XX ст. Це явище поширене і в інших слов'янських мовах, що підтверджується спостереженнями російських, польських, чеських, словацьких, болгарських лінгвістів (О. В. Ісаченко, М. Докуліл, А. Едличка, Д. Буттлер, А. Борташевич, М. Віденов та ін.).

З 60-х років XIX століття в російській літературній мові зміцнюється тенденція синонімічного заміщення словосполучень розмовними новоутвореннями на -к(а) (типу казёнка «казенка»), що запозиченнями потрапляли і в українську мову. В кінці XIX століття універбати склали велику групу слів, що належать до різних тематичних груп. Наприклад: ночлежка — «нічліжка» - нічліжний будинок; централка - центральна в'язниця; дисциплинарка - дисциплінарне стягнення. Спочатку слова-універбати мали різке експресивне забарвлення для того, щоб затаврувати негативні явища, наприклад: учредилка (пор. курилка, предварилка та под.), уравниловка «зрівнялівка», обезличка «знеосбка», рвач та ін.

Слід також зазначити особливу продуктивність утворення універбатів у радянський період. Революційні зрушення відбилися і на мові. З'являлися слова типу партійка - партійний квиток, що відображали перетворення в політичному житті країни. Широке поширення універбації обумовлено, з одного боку, законом «економії зусиль», а з другого - різким прискоренням темпу життя. Деякі універбати відображають соціально-культурний компонент радянської епохи кінця ХХ століття: комісіонка - комісійний магазин; комуналка - комунальна квартира; альтернативка - альтернативна громадянська служба; безлімітка - безлімітна підписка; валютка - валютний магазин; соціалка - соціальна допомога.

Багато з подібних утворень перестали вживатися зі зникненням відповідних явищ. Наприклад: охранка - охоронне відділення; конка - кінна залізниця; низовка - низова робота; чавунка - чавунна залізниця; реалка - реальне училище. Інші, навпаки, стали єдиними позначеннями відповідних реалій, втративши розмовність і витіснивши мотивуючі неоднослівні найменування з широкого вжитку. Наприклад: антонівка - антонівські яблука; гвинтівка - гвинтова рушниця; листівка - відкритий лист; фінка - фінський ніж; поганка - поганий гриб.

Творення універбатів в українській мові може стимулюватися як з російської, так і з польської мов, навіть якщо вони не є прямими запозиченнями, через високу продуктивність словотвірного типу в цих мовах. Наприклад, з одного боку, кредитка — кредитна картка, а з другого, — кредитівка — кредитна (кредитова) спілка; пралка (рос. стиралка) і пралька (польськ. pralka) — пральна машина.

У сучасній українській мові слова-універбати знайшли відображення в тлумачних словниках і широко використовуються в розмовній мові. До них належать слова, що входять до різних тематичних груп. Наприклад: шкірянка - шкіряна куртка; дублянка - дубляна шуба; анонімка - анонімний лист; методичка - методичний посібник; підсобка - підсобне приміщення; безготівка - безготівковий розрахунок.

Про високу продуктивність цієї моделі словотвору свідчить і часте використання універбатів у мові преси. Активізація універбації атрибутивних словосполучень та стягнення структури окремих слів засвідчується численними неологізмами: автономка — автономне опалення (в будинках); автоцивілка — страхування засобів транспорту; акцизка — акцизна марка; валютка — пункт обміну валюти волонтерка — волонтерська допомога; гуманітарка — гуманітарна допомога; електронка — електронна пошта; комуналка — 1) комунальна сфера, 2) комунальні платежі; кредитка — кредитна картка; мажоритарка — 1) система виборів за мажоритарним принципом; 2) мажоритарний виборчий округ; материнка — материнська плата (у комп’ютері); мікрохвильовка — мікрохвильова піч; мінімалка — мінімальна заробітна плата чи пенсія; мобілка — мобільний телефон; персоналка — gерсональний комп’ютер; пропорційка — пропорційна система голосування; снайперка — снайперська гвинтівка; соціалка — соціальна сфера; спрощенка — спрощена система оподаткування; флешка — флеш-карта. Також зі значенням збірності: молочка — молочні продукти; слабоалкоголка — слабоалкогольні напої; ювелірка — ювелірні вироби та под.

Універбація ґрунтується на відношенні семантичної еквівалентності між твірним словосполученням і похідним словом. При утворенні слів зі словосполучень зазвичай відбувається своєрідна словотвірна компресія, тому універбація відноситься до компресивного словотвору. Слова-універбати виступають вторинними найменуваннями, бо як номінація використовується менший за формою сегмент, ніж еквівалентне йому базове поєднання (наприклад: мінералка - мінеральна вода; струйник - струменевий принтер; дутик - дута куртка; мобілка, мобільник - мобільний телефон).

Особливості творення слів-універбатів:

1. Універбати утворюються на основі словосполучень «прикметник + іменник» (анонімка - анонімний лист), «іменник + іменник» (обмінник - пункт обміну валюти).

2. Як базова основа можуть виступати невільні і фразеологічно зв'язані словосполучення (анютки - братки, федералка - Федеральна Республіка Німеччини).

3. Утворювальна для універбатів може бути основа власного імені (хрущовка - типовий будинок, побудований за часів Хрущова).

4. При утворенні універбатів суфікс виробничої бази може як зберігатися, так і втрачатися (копірка - копіювальний папір).

5. При універбаціі можуть спостерігатися чергування морфем та усічення мотивуючої основи (академка - академічна відпустка).

6. Більшість слів-універбатів утворені за допомогою суфіксів -к(а) (діпломка - дипломна робота), ик / ник (цифровик - цифровий фотоапарат), -ак / -як (холостяк - холостий пробіг), - ух(а) (косуха - коса куртка) та ін. Зустрічаються також універбати-усічення (декрет - декретна відпустка).

• Харчові продукти ( згущонка, гречка, газованка)

• Види одягу (олімпійка, спортивка, афганка, арафатка)

• Транспортні засоби (позашляховик, попутка, моторка)

• Приміщення (гримерка)

• Газети і журнали (Літературка, Вечірка)

• Установи (музикалка, суворовка, мореходка)

• Хімічні речовини, ліки (нашатирка, аскорбінка, оксолінка)

• Бібліотеки та музеї (Третяківка, історичка)

• Топоніми (Бехтіївка, Солом’янка) та інші.

Що стосується емоційно-експресивних властивостей, то слід зазначити, що найбільша кількість універбатов виникає в розмовному й розмовно-професійному мовленні, в мові різних соціальних груп, що об'єднуються загальними інтересами.

Усередині розмовної лексики можна виділити наступні шари: 1) розмовно-літературна лексика - слова, характерні для напівофіційного спілкування (трикутка - трикутний капелюх, бетонка), 2) розмовно-побутова лексика (пралка - пральна машина, духовка), 3) розмовно-термінологічна лексика або розмовно-професійна (епоксидка - епоксидна смола, підсобка).

Слова-універбати є не тільки засобом компресії мови, а й засобом експресії, тобто вносять додаткову експресивно-емоційну оцінку, іноді - з різко негативним відтінком (забігайлівка, недоук).

Іноді в розмовній мові універбація служить засобом певної мовної гри, створюючи індивідуальні слова, різного роду каламбурні змішання (хрущоба = хрущовка + трущоба «нетрі», бившевик = бывший «колишній» + більшовик, гриповуха = грип + груповуха).

• Говердовская Е. В. Новые существительные в лексике современного русского языка // Русский язык в школе. — 1992. — № 3.
• Земская Е. А. Активные процессы современного словопроизводства/ Русский язык конца XX столетия. — М.: Язык русской культуры, 2000.
• Ильясова С. В. Словообразовательная игра как феномен языка современных СМИ. — Ростов на Дону, 2002.
• Карпов А. К. Словообразование современного русского языка. — Нижневартовск: издательство Нижневартовского педагогического института, 2000.
• Осипова Л. И. Активные процессы в современном русском словообразовании: Суффиксальная универбация, усечение: Автореф. дис. / Моск. пед. гос. ун-т. — М., 1999.
• Русский язык конца XX столетия (1985—1995) / Под ред. Е. А. Земской. — М.: Язык русской культуры, 2000.
• Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець ХХ — ХХІ ст.). — К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2015. — С. 80-82.
• Універбація / «Українська мова». Енциклопедія. — К., 2000. — С. 688.
• Юркина И. А. Активные процессы в современном русском словообразовании. — Казань, 1991.
• Янко-Триницкая Н. А. Словообразование в современном русском языке / Российская академия наук. Институт русского языка им. В. В. Виноградова. — М., 2001.

• Універбація // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — М — Я. — С. 515.