Ураган Лора

16 серпня біля західного узбережжя Африки виникла тропічна хвиля. Того дня Національний центр ураганів США (NHC) відзначив можливість, що система в кінцевому підсумку може перерости в тропічний циклон, а імовірність того, що це станеться у п'ятиденний термін, оцінювалася приблизно в 20 %[1]. Через добу NHC оцінював імовірність того, що хвиля протягом п'яти днів переросте у тропічний циклон, вже у 50 %[2], а 18 серпня збільшив імовірність до 90 % . У межах хвилі, з дощовими смугами, розташованими поблизу центру, що були ознаками тропічного циклону. 20 серпня супутникові знімки показали, що у системі утворився визначений центр циркуляції низького тиску (LLCC) з конвекційною системою навколо нього. Як результат, NHC почав видавати рекомендації щодо тропічної депресії тринадцять, коли вона розташовувалася приблизно за 1035 миль (1670 км) на схід-південний схід від Північних Підвітряних островів[3].

21 серпня мисливці за ураганами влетіли в тропічний циклон і спостерігали штормовий вітер; в результаті NHC підвищив депресію до тропічного шторму Лора, коли вона була приблизно за 375 км на схід-південний схід від Північних Підвітряних островів[4]. Це зробило Лору найбільш раннім дванадцятим Атлантичним штормом — попередній рекорд, що належав урагану Луїс 1995 року, було випереджено на вісім днів[5]. Під час перетину Підвітряних островів Лора була погано організована, мало грозової активності поблизу центру, погано окреслених дощових смуг на південь та чітко визначеного відтоку[6]. Шторм посилився, проходячи на південь від Пуерто-Рико, спричиняючи велику площу гроз[7]. На початку 23 серпня Лора вийшла на берег Домініканська Республіка біля Сан-Педро-де-Макоріс, з вітрами 45 миль на годину (72 км/год)[8]. Пізніше того ж дня центр Лори пройшов поблизу Санто-Домінго, столиці Домініканської Республіки. Поки шторм перетнув острів, система покращилась[9]. Пізніше, 23 серпня, Лора вийшла з Гаїті і перетнула Навітряний прохід[10], здійснивши другий вихід на сушу біля провінції Сантьяго-де-Куба, вже як тропічний шторм середньої сили, з вітром 60 миль на годину (95 км/год) і мінімальним тиском у центрі 1000 мбар (29,53 дюйма рт. ст.)[11]. Структура шторму руйнувалась, втративши своє внутрішнє ядро від гроз, і Лора вийшла на узбережжя на заході Куби в провінції Пінар-дель-Ріо близько 00:00 UTC 25 серпня[12]. Буря реорганізувалась після того, як пізніше того ж дня вийшла в Мексиканську затоку[13].

З легким зсувом вітру та теплими температурами поверхні моря в Мексиканській затоці Лора почала посилюватися, коли вона відстежувалась на захід-північний захід від Куби, керованої великим хребтом над східною частиною Сполучених Штатів та жолобом над центральною частиною Техасу. Конвективна система перетворилась на центральну щільну хмарність[14]. О 12:15 UTC 25 серпня, NHC підвищив Лору до статусу урагану, на основі повідомлень «Мисливців на урагани»[15]. 26 серпня глибока конвекція урагану організувалась і стала більш симетричною, око стало чітким[16]. Того дня, о 12:00 за UTC, Лора посилилася і стала першим великим ураганом, а лише через шість годин дійшла до 4 категорії[17][18]. О 01:00 UTC 27 серпня Лора досягла пікової інтенсивності 240 км/год при тиску 937 мбар (27,67 дюйма рт. ст.). Через дві години тиск Лори почав коливатися, коли вона наблизилася до узбережжя Луїзіани. Того самого дня о 06:00 за UTC UTC Лора вийшла на берег біля Камерона, штат Луїзіана, із вітром 150 миль/год (240 км/год) та тиском 937 мбар (27,67 дюйма рт. ст.); це зв'язало Лору з ураганом «Останній острів» 1856 року, як найсильніший із зареєстрованих циклонів, який вийшов на берег у Луїзіані на основі максимальної стійкої швидкості вітру. Лора почала швидко слабшати після того як почала рухатися вглиб суходолу.