Уранова промисловість

Становлення уранової промисловості припадає на 40-50 рр. XX ст., коли з'явилася потреба в отриманні сполук урану для здійснення ядерних військових програм. Видобуток уранових руд ведеться підземним і відкритим способами, а також методом вилуговування підземного. Основні видобувні країни: Канада, РФ, ПАР, США, Намібія, Нігер, Австралія, Франція, Габон. До числа виробників уранової сировини належать також РФ, Аргентина, Бразилія, Бельгія, Індія, Португалія, Україна. Збагачення руд здійснюється в осн. методом вилуговування з подальшим гідрометалургійним переділом концентратів з екстракційним вилученням урану з розчинів. Гол. країни-експортери уранових концентратів (1987); Канада, Австралія, ПАР, Намібія, Нігер, Габон і США. Гол. імпортери: США, Франція, ФРН і Японія.

Наприкінці XX ст. видобуток уранової руди в світі здійснювався на 100 родовищах; 78% руди було видобуто гірничим способом (по 39% з підземних і поверхневих виробок), 13% урану отримано способом свердловинного вилуговування підземного і 9% як попутний продукт при виробництві золота, міді і фосфорної кислоти. Із загального числа родовищ, що експлуатуються 26 належать до великих, із запасами урану понад 20 тис. т (в перерахунку на метал), 38 — до середніх, із запасами від 5 до 20 тис.т, і 35 — до дрібних, із запасами урану менше за 5 тис.т. Найбільше практичне значення мали родовища типу «незгідні» і «піщані», на які в 1997 р. припадало 70% світового видобутку.

Абсолютним лідером по виробництву уранових концентратів у світі на кінець XX ст. була Канада (34.4% світового виробництва, 1997). Далі йшли Австралія (15.5%) і Нігер (9.8%). У число великих світових продуцентів, рівень виробництва яких перевищує 1000 т урану на рік, входять також Намібія, США, Росія, Узбекистан і ПАР. Вісім перерахованих країн наприкінці XX ст. виробляли до 90% уранових концентратів.

У другій половині 1990-х рр. на розвинені країни Заходу припадало 58%, на колишні соціалістичні — 24, на країни що розвиваються — 18% світового виробництва урану. Окремі великі регіони світу за цим показником розташовуються в такій послідовності: Америка, Африка, Австралія, Азія, Європа. Видобуток урану вівся в 25 країнах світу, основне (понад 9 / 10) виробництво уранових концентратів було зосереджено в половині з цих країн.

У цих же країнах знаходяться найбільші уранові рудники: Кі-Лейк і Раббіт-Лейк (Канада), Рейнджер (Австралія), Приаргунський (Росія), Россінг (Намібія), Акута (Нігер), Цілинний (Казахстан), Навої (Узбекистан) і інш.

Географія споживання уранової сировини має інший характер: більш ніж 4/5 його використовують в країнах Заходу (США, Франція, Японія, Велика Британія, Канада), близько 1 / 10 — у країнах СНД, а решта — в країнах, що розвиваються.

Провідні експортери на початку ХХІ ст. — Канада та Австралія, які вивозять основну частину виробленої продукції. До великих експортерів належать також Росія, Казахстан, Намібія, Нігер, Узбекистан, ПАР, Габон і Китай. Усі вони мають позитивний баланс між виробництвом і споживанням урану. Країни з негативним балансом між виробництвом і споживанням утворюють групу головних імпортерів цього важливого сировини. У першу чергу до неї входять США і Японія. В результаті сформувалися досить стійкі вантажопотоки — наприклад з Канади до США, з Австралії до Японії, з країн СНД в Західну Європу.

В Україні розробляються Мічурінське, Ватутінське, Центральне родовище. Почато розробку Новокостянтинівського родовища. Джерелами промислового отримання урану є г.ч.^{[прояснити]} уранітит, настуран, уранові черні. Урановидобувний комплекс включає два уранових рудника — Інгульський та Смолінський, які розміщені в м. Кіровограді та смт. Смоліне Кіровоградської області, на відстані 80 км один від одного. Переробку руди здійснює Східний гірничо-збагачувальний комбінат у м. Жовті Води Дніпропетровської області. Це одне з найбільших у Європі підприємств з видобутку й переробки уранової руди. З уранових руд виробляється проміжний продукт під назвою «жовтий кеп» із вмістом урану 30—45 %, який для подальшої переробки поставляється в Росію на заводи ізотопного збагачення.

• Мінерали урану
• Ресурси і запаси урану

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.