Східний гірничо-збагачувальний комбінат

Східний гірничо-збагачувальний комбінат — державне підприємство, один з 28 уранодобувних центрів світу, серед яких він перебуває в першій десятці, а також є найбільшим в Європі. Єдине в Україні підприємство, що забезпечує видобуток природного урану і виробництво його оксидного концентрату. Розташовано в місті Жовті Води.

Східний гірничо-збагачувальний комбінат
ДП «СхідГЗК»
Тип державне підприємство
Форма власності державне підприємство
Галузь збагачення корисних копалин і уранова промисловість
Спеціалізація Уранова промисловість України
Засновано 24 липня 1951
Штаб-квартира Жовті Води, вул. Горького, 2
Співробітники 6644 (2018)
Холдингова компанія ДК «Ядерне паливо»
Код ЄДРПОУ 14309787
vostgok.com.ua
Нагороди
Дробарка Східного ГЗК

Історія

24 липня 1951 року постановою Ради Міністрів СРСР на базі рудників ім. Першого Травня й Жовта Ріка тресту «Ленінруда» Міністерства чорної металургії й деяких інших підприємств створюється Комбінат № 9, він же п/с 28, а пізніше — Східний гірничо-збагачувальний комбінат.

1 серпня на підставі постанови Ради Міністрів СРСР від 24.07.51 було створено Східний гірничо-збагачувальний комбінат. До складу комбінату входило 2 рудоуправління: Рудоуправління № 1 (м. Кривий Ріг р-н Першого Травня) та Рудоуправління № 2 (с. Жовта Ріка).

Першим начальником комбінату № 9 (на той час ця посада так називалася) наказом від 10.08.51 № 53 начальника 2-го Головного управління при Раді Міністрів СРСР Антропова П. Я. був призначений Бондаренко Михайло Нестерович, цим же наказом головним інженером комбінату був призначений Якушенков Борис Іванович.

31 серпня була завершена розвідка з підрахунком запасів Першотравневого й Жовторічанського родовищ, які були передані 2-му Головному управлінню при Раді Міністрів СРСР.

Початок будівництва шахт: «Об'єднана» і «Північна» (РУ-1); «Нова» і «Вільхівська» (РУ-2).

1955 — введено в експлуатацію ремонтно-механічний завод (РМЗ). 25 жовтня наказом № 793 Міністра середнього машинобудування схвалене рішення про будівництво гідрометалургійного цеху.

1956 — шахта «Нова» видала першу руду. 1957 — шахти «Вільхівська» і «Північна» видали першу руду. 19 січня 1959 отримано перший кілограм урану у вигляді U3O8 1961 — початок робіт на Девладовському родовищі. Липень 1965 — отримано перший уран на ділянці підземного вилуговування «Девладове». Липень 1966 — початок робіт на Братському родовищі. 2 лютого 1967 — створене рудоуправління № 2 на базі Мічурінського родовища. 1969 — розпочався видобуток руди на Мічурінському родовищі.

12 квітня 1970 — отримано перший уран на ділянці підземного вилуговування «Братське». Початок робіт на Северинському родовищі. Квітень 1972 — створено РУ-3 на базі Ватутінського родовища. 1975 — початок роботи на Ватутінському родовищі (добута перша руда). Шахта «Північна» РУ-2 досягла проектної потужності. 1972—1976 — реконструкція ГМЗ, потужність заводу збільшена вдвічі. 1976 — добуто першу руду на шахті № 1 рудоуправління № 3.

5 травня 1980 — початок робіт на Михайлівському родовищі. 1981 — початок робіт на Сафонівському родовищі. 1984 — шахта № 1 Смолінського рудника вийшла на проектну потужність. Почалося будівництво Новокостянтинівського рудника. 6 лютого пущена перша черга (СК-42) сірчанокислотного заводу.

Листопад 1987 — пущена друга черга сірчанокислотного заводу (СК-46), потужність заводу досягла мільйона тонн сірчаної кислоти (найбільший завод у СРСР). У зв'язку із прийняттям програми з конверсії Северинське родовище було переведено в режим мокрої консервації. 1989 — добуто першу руду на Центральному родовищі Інгульської шахти. У зв'язку з конверсією ухвалено рішення про припинення робіт на Новокостянтинівському, Михайлівському і Сафонівському родовищах.

1995 — Новокостянтинівське родовище передано на баланс СхідГЗК.

2020 - перейшло в режим роботи «простій». Причина – у затримці коштів з боку Енергоатому, через що підприємство не може виробляти уран.[1]

Структура

До складу комбінату входять три шахти з видобутку уранової руди, з них дві є діючими (Інгульська та Смолінська) і одна будується (Новокостянтинівська), а також ураноперероблюючий комплекс.

Виробництво

СхідГЗК виробляє також сірчану кислоту, продукцію машинобудування, приладобудування, гірничошахтне устаткування, різноманітний асортимент виробів для атомних станцій й інших напрямків виробництва. Комбінат надає транспортні послуги (авто- і залізничні), ремонтно-будівельні, науково-дослідні і конструкторські розробки, послуги зв'язку тощо.

Завод ядерного палива

Будівництво заводу з виробництва ядерного палива на землях Смолінської шахти ДП «СхідГЗК» в смт. Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області розпочалось 4 жовтня 2012 року[2]. На заводі планується налагодити виробництво ядерного палива для реакторів ВВЕР-1000, що має посилити енергетичну безпеку України.

Перша черга будівництва має бути здана до 2014 року. У 2015 році буде введений в експлуатацію завод потужністю 400 тонн урану на рік. Повний розвиток заводу прогнозується починаючи з 2017 року по закінченні третьої черги будівництва. За попередніми оцінками, загальна вартість будівництва оцінюється у більш, ніж шість мільярдів гривень[3].

Примітки
  1. Єдиний в Україні виробник урану через борги Енергоатому увійшов у режим простою. kosatka.media (рос.). Процитовано 9 грудня 2020.
  2. ПРЕС-РЕЛІЗ Державного концерну «Ядерне паливо» щодо відкриття майданчика для будівництва в Україні заводу з виробництва ядерного палива для реакторів типу ВВЕР-1000. ДК "Ядерне Паливо". Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 7 січня 2013.
  3. На Кіровоградщині презентовано проект будівництва заводу з виробництва ядерного палива. УкрІнформ. 29 квітня 2011. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 4 жовтня 2012.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.