Урочище

Урочищем може стати будь-яка частина місцевості, яка відрізняється від інших ділянок навколишньої місцевості. Наприклад, це може бути лісовий масив серед поля, болото або щось подібне, а також ділянка місцевості, що є природною межею між чим-небудь. Урочищем іноді називають і окремо розташовані невеликі населені пункти, оскільки вони виділяються на навколишній місцевості.

На радянських і українських топографічних картах термін «урочище» використовується для позначення територій колишніх населених пунктів, на яких не збереглася забудова. У минулому багато істориків і географів (зокрема, П. А. Гільтебрандт) зараховували до «урочищ» будь-які населені пункти.

У фізичній географії урочище — це закономірно складена група однорідних ділянок природи (фацій), яка відособлена більш-менш чіткими природними або антропогенними межами. Це з нижчих одиниць фізико-географічного районування, морфологічна частина географічного ландшафту (гора, западина тощо). Підрозділяється на фації, які характерні однорідним субстратом.

Урочища, що мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані, можуть оголошуватися заповідними (див. Заповідне урочище).[1]

• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Арманд Д. Л. Принципы физико-географического районирования // Изв. АН СССР. Сер. геогр. — 1952. — № 1. — С. 68-82.
• Гильтебрандт П. А. О происхождении некоторых урочищных имён // Известия ИРГО. — 1878. — С. 466.
• Марцинкевич Г. И. Ландшафтоведение. — Минск: БГУ, 2007. — 206 с.
• Солнцев Н. А. Морфологическое изучение географических ландшафтов // Учение о ландшафте. — М.: МГУ, 2001. — 384 с.

• Урочище // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 181.