Урубко Денис Вікторович

Денис Вікторович Урубко (29 липня 1973 у місті Невинномиськ, Ставропольський край РСФСР) — видатний висотний альпініст, майстер спорту міжнародного класу, «Сніжний барс»[1] (за один сезон 1999), «Золотий льодоруб Азії»-2006[2] (за першопрохід на Манаслу), володар альпіністського Оскару — Eiger Award 2009, неодноразовий чемпіон СНД у висотному, технічному, висотно-технічному і зимовому класах. Перший альпініст СНД, що без застосування кисню підкорив головні вершини всіх 14 восьмитисячників планети (протягом 2000—2009 років) і його сходження були офіційно підтверджені[3][4].

Урубко Денис Вікторович
Народився 29 липня 1973(1973-07-29) (48 років)
Невинномиськ, РРФСР, СРСР
Країна  Росія
 Польща
 Казахстан
Місце проживання Нембро
Діяльність альпініст, журналіст
Галузь альпінізм
Знання мов російська, польська, казахська і італійська
Нагороди
Сайт urubko.blogspot.com

Біографія

Народився 29 липня 1973 у місті Невинномиськ (Ставропольський край РСФСР), лейтенант МО Республіки Казахстан (з 10 травня 2009 г.), ЦСКА, Алма-Ата, Казахстан.

12 лютого 2015 року у Вроцлаві Денис Урубко за допомогою своїх польських друзів — альпіністів (депутат Європарламенту Януш Онишкевич, Кшиштоф Велицький, Богдан Янковський, Януш Майєр, Богуслав Магрело та ін.) отримав польське громадянство[5].

Восьмитисячники Дениса Урубко

Денис був 15-м за ліком, хто одержав неофіційний титул альпінізму «Корону Землі» за підкорення всіх 14-ти восьмитисячників планети, і 8-м — хто виконав ці сходження без застосування кисню[6][7].

Разом з італійським альпіністом Сімоне Моро
  • травень 2000 Еверест (8848 м), класичний маршрут з Південного сідла.
  • травень 2001 Лхоцзе Головна (8516 м), класичний маршрут північно-західним схилом.
У складі казахстанської експедиції
Разом із Сімоне Моро
У парі з Сергієм Самойловим
  • липень 2005 — знову Броуд-пік (8047 м), першопроходження по південно-західній стіні в альпійському стилі, категорія 6Б (номінація «Золотий льодоруб» — 2005 року).
  • 2006, двічі на Манаслу (8163 м), 24 квітня — класичний маршрут та 5 травня — першопроходження північно-східним схилом в альпійському стилі, категорія 6А (отримали «Золотий льодоруб Азії — 2006»).
  • 2 травня 2007 Дхаулагірі (8167 м), класичний маршрут, соло.
  • 2 жовтня 2007 Чогорі (K2) (8611 м), північна сторона, японський маршрут (номінація на «Золотий льодоруб Азії — 2007»).
Разом із Сімоне Моро
  • 9 лютого 2009 Макалу (8481 м), перше зимове сходження (отримали альпіністський Оскар — престижну нагороду Eiger Award 2009).
Разом із Борисом Дедешко
  • 11 травня 2009 — Чо-Ойю (8201 м), першопроходження по південно-східній стіні) — останній з 14 восьмитисячників світу, підкорених Денисом Урубко (за цей новий маршрут пара отримала два призи: «Золотий льодоруб Азії-2009» і всесвітній Золотий льодоруб-2010.

Цікаві факти

  • Денис Урубко в дитинстві страждав алергічною астмою (можливо, через наявність у невеликому Невинномиську двох великих хімічних підприємств), що стало причиною переїзду сім'ї на Далекий Схід, у Південно-Сахалінськ, до тайги і моря. Тим більш дивовижне сходження Урубко без використання кисню на всі гімалайські восьмитисячники. Для альпінізму Денис став тим же, ким Ленс Армстронг для велосипедного спорту.
  • Напередодні сходження на Лхоцзе 2001 року Денис відгукнувся на прохання про допомогу та врятував життя польської альпіністки Анни Червінські[4].

Див. також

Примітки

  1. SNOW LEOPARDS (SNEZHNY BARS) (англ.)
  2. Вышло 5-е издание Казахстанской книги-рекордов (рос.)
  3. Андрей АНФИНОГЕНТОВ. Повелитель больших гор. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 18 червня 2009.(рос.)
  4. Елена Лалетина. Денис Урубко: путь прямой, как струна. www.Russianclimb.com: Главные новости российского и зарубежного альпинизма. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 18 червня 2009. (рос.)
  5. Российский альпинист Денис Урубко получил польское гражданство
  6. PlanetMountain.com. Denis Urubko, Cho Oyu and all 14 8000m peaks. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 11-04-2012.
  7. Список альпіністів, які досягли вершини всіх 14 восьмитисячників

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.