Усанович Михайло Ілліч

Народився 16 червня 1894 року у Житомирі. У 1912 році закінчив із золотою медаллю гімназію та вступив до Київського університету (закінчив у 1917). По закінченню навчання розпочав викладаціку діяльність на Вечірніх вищих жіночих курсах у Києві, а паралельно працював у керованій академіком В. І. Вернадським біогеохімічній лабораторії АН УРСР (1919—1920). З 1924 року був технічним керівником хіміко-фармацевтичного заводу, співробітником Київського політехнічного інституту (1924—1929).

У 1929 році Усанович переїхав до Томська, де розпочав роботу на кафедрі аналітичної хімії, а пізніше неорганічної хімії місцевого університету. У 1930 його було обрано професором університету. За п'ять років його призначають професором Середньоазійського університету в Ташкенті і директором хімічного інституту про університеті. У 1944 році Усанович став завідувачем кафедри фізичної хімії Казахського університету в Алма-Аті.

У 1946 році його було обрано член-кореспондентом, а з 1962 року — дійсним членом Академії наук Казахської РСР.

Помер 15 червня 1981 року у Алма-Аті.

Розробив кількісну теорію розчинів. Показав, що так називана аномальна електропровідність — не виняток, а правило, довів помилковість застосування закону розведення Оствальда до більшості розчинів. Сформулював узагальнену теорію кислот і основ. Установив, що системи, у яких відбувається хімічна взаємодія, підпорядковуються законам ідеальних розчинів лише за умови вираження складу через рівноважні концентрації. Вивів рівняння залежності неколигативних властивостей розчинів (щільність, в'язкість) від їхньої складу.

• Усанович М. И. Теория кислот и оснований. — Алма-Ата, 1953. (рос.)
• Усанович М. И. Исследования в области растворов и теории кислот и оснований. — Алма-Ата : Наука, 1970. — 364 с. (рос.)

• Теорії кислот і основ

• Биографии великих химиков / Под ред. Г. В. Быкова. — М. : Мир, 1981. — С. 265—268. (рос.)