Усеїн Шаміль Тохтаргази

З життєпису

Народився в 1881 році в селі Коккоз (тепер Соколине).

Закінчив учительську семінарію в Акмесджмиті (Сімферополь) і почав працювати вчителем. Спершу в селі Аутка під Ялтою, потім — у селі Сараймен під Керчю (1902-3) і, нарешті, починаючи від 1904 року в селі Харджибіє під Кафою (Феодосія)[1], де сам заснував школу.

Творчість поета і драматурга в багатьох представників місцевої шляхти викликала незадоволення. Відтак, 17 вересня 1913 року він загинув від ножових ран у селі Харджибіє.

Творчість і публікації доробку

У своїх творах Тохтаргази боровся з невіглаством і релігійним фанатизмом. Був справжнім просвітителем, закликаючи широкі верстви населення здобувати освіту.

На початку 1900-х вірші Тохтаргази друкувались у газетах Терджиман і часописах Шура і Янъы асыр.

Є автором п'єс Моллалар проекти (1909), Рахимсиз бабалар… (1906), оповідання Ягъмур дуасы (1906), роману Саадет адасы (1911).

У 1910 році в Карасубазарі (Білогорськ) був виданий поетичний збірник Тохтаргази Налейи Къырым («Стогони Криму»).

Окремі твори поета включались до кримськотатарських антологій і підручників, як у радянський час, так і вже за незалежності України[2]; вивчаються нині (2010-ті) в національних (кримськотатарських) школах і шкільних класах з предмету «кримськотатарська і зарубіжна література»[3].

Примітки
  1. Усеїн Шаміль Тохтаргази на ana-yurt.com (крим.)
  2. Бібліографія публікацій автора: Усеїн Шаміль Тохтаргази
  3. МОН України Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів з кримськотатарською мовою навчання (12-річна школа) 5 клас (2004) на refdb.ru

Джерела та посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.