Усов Павло Олексійович
Павло́ Олексі́йович У́сов (рос. Павел Алексеевич Усов; нар. 1900, місто Кунгур, тепер Пермський край, Російська Федерація — пом. 1988, Одеса, Українська РСР) — радянський військово-політичний діяч, член Військової ради Одеського військового округа, генерал-лейтенант (1954). Кандидат у члени ЦК КПУ у вересні 1952 — лютому 1960 р. Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання.
| Усов Павло Олексійович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Павел Алексеевич Усов | ||||||
| Народився |
1900 Кунгур | |||||
| Помер |
1988 Одеса | |||||
| Поховання | Друге християнське кладовище Одеси | |||||
| Громадянство |
 Російська імперія СРСР | |||||
| Національність | росіянин | |||||
| Діяльність | військовий керівник | |||||
| Учасник | німецько-радянська війна і Громадянська війна в Росії | |||||
| Військове звання |
 Генерал-лейтенант | |||||
| Партія | КПРС | |||||
| Нагороди |
| |||||
Життєпис
З 1918 по 1927 рік — у Червоній армії. Учасник Громадянської війни у Росії, воював проти військ адмірала Колчака.
Потім перебував на партійній роботі.
З серпня 1941 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. У 1942 — лютому 1944 р. — член Військової ради 38‑ї армії Воронезького та 1-го Українського фронтів.
У лютому 1944 — 1945 р. — заступник начальника Політичного управління 1-го Українського фронту.
Після війни — на командній військово-політичній роботі.
У липні 1952 — листопаді 1956 р. — член Військової ради Одеського військового округа.
Потім вийшов у відставку, проживав у Одесі. Похований на 2-му Християнському цвинтарі міста Одеси.
Військові звання
- полковник;
- генерал-майор (19.09.1944);
- генерал-лейтенант (31.05.1954).
Нагороди
- орден Леніна (10.01.1944);
- два ордени Червоного Прапора (14.02.1943; 11.08.1944);
- орден Кутузова 2-го ст. (06.04.1945);
- орден Вітчизняної війни 1-го ст. (11.03.1985);
- медалі.