Устав (письмо)

Уста́в — ранній тип письма кириличних рукописів. Кирилиця, утворена за болгарського царя Симеона (893–927), є точне графічне відтворення (з новими літерами для специфічно слов'янських звуків) тогочасного візантійського грецького алфавіту унціального письма (лат. litterae unciales, від uncia в значенні «цаль»: 2,46 см, тобто «літери заввишки в цаль»), що вживалось для книг богослужіння і збереглось у грецьких відписах Нового Заповіту від IV ст.

Приклади грецького уставу

До України устав прийшов із Святим Письмом, і перші датовані рукописи було виконано в Україні в 11 ст.: «Ізборник Святослава» (1073) та «Ізборник Святослава» (1076). Уставом написано також Остромирове Євангеліє (1056–1057 рр.).

За висотою літер — 6-7 мм — це ще досить великий устав (Літери грецького унціалу теж були фактично менші, ніж цаль). Подібним, але трохи меншим уставом середньої величини написано «Ізборник» 1073 р. Пізніші приклади уставу — Крилоське євангеліє 1144 p. та Пандекти Антгоха XI—XII стст.

Приклади кириличного уставу

Заміна пергаменту папером, збільшення попиту на книжки та потреби ділового письма призвели від XIII ст. до прискорення темпу писання, що виявилося у втраті ретельної геометричности, викривленні та нахилі прямих частин літер і спрощенні деяких літер: так виник переходовий тип письма, так званий, великий півустав, літери якого далі зменшувалися й звужувалися, і, таким чином, у XV — на початку XVI стст. уже переважав півустав, а в XVI—XVII стст. прийшов скоропис. Однак, устав ще трапляється в богослужбових книгах, наприклад, у Пересопницькім Євангелії (1556–1561), хоча надрядкові літери й акценти типові для півуставу, великий півустав Крехівського апостола (1563–1572) близький до уставу.