Утоптала стежечку

Відомо декілька автографів твору:

• чистовий автограф у «Малій книжці»[1];
• список рукою П. О. Куліша з автографа, надісланого Шевченком для А. М. Маркевича[2];
• список рукою М. К. Шмідгофа з автографа в альбомі К. Б. Піунової[3];
• чистовий автограф у «Більшій книжці»[4];
• чистовий автограф, подарований Шевченком І. Л. Грінберг[5].

Автограф у «Малій книжці» датується серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції у 1848-1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 р., Косарал.

Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий.

До «Малої книжки» Шевченко переніс твір під № 49 у восьмому зшитку за 1848 рік орієнтовно наприкінці 1849 — на початку 1850 року (очевидно, до арешту 23 квітня). На початку січня 1858 р., очевидно 4 січня, в Нижньому Новгороді, повертаючись із заслання, Шевченко переписав, найімовірніше з «Малої книжки», вірші «Утоптала стежечку…» та «Навгороді коло броду…» і надіслав з листом П. О. Кулішеві з проханням передати їх А. М. Маркевичу:

Передай оці дві пісні Маркевичу, чи не вчистив би він на їх ноту

Лист Шевченка не зберігся. Уривок з нього та тексти Шевченкових поезій П. О. Куліш навів у листі до А. М. Маркевича[2].

26 січня 1858 р., в Нижньому Новгороді, Шевченко переписав вірш, очевидно, так само з «Малої книжки» зі змінами в рядках 9, 15 до альбому К. Б. Піунової.

Текст відомий з копії М. К. Шмідгофа, знятої з автографа на склі. Під текстом вірша — підпис: «Т. Шевченко» і дата запису в альбомі: «1858, 26 генваря». На наступному аркуші написано: «Оригинал находится у Екатерины Борисовны фон Шмидгоф (урожденной Пиуновой), в альбоме написаними собственноручно Т. Г. Шевченко. Копию писал М. К. Шмидгоф. Харьков, апреля 18-е дня 1862 года».

У 1858 р., не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, Шевченко переніс вірш з «Малої книжки» до «Більшої книжки», зробивши те саме виправлення в рядку 15, що і при переписуванні до альбому К. Б. Піунової, а також виправивши рядок 18. В рядку 3 він закреслив описку.

Найімовірніше 1858 р., в Петербурзі, Шевченко скопіював з «Більшої книжки» вірш для співачки І. Л. Грінберг. Автограф на окремому аркуші. Вгорі над текстом — дарчий напис «Изе Гринберг». Розходжень з текстом «Більшої книжки» нема.

Вперше надруковано в перекладі російською мовою О. Плещеєва у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка: В переводе русских поэтов. — СПб., 1860. — С. 188–189.

Мовою оригіналу вперше надруковано за «Більшою книжкою» з відхиленням у рядку 17 («Отакая дівчина» замість «Отака я дівчина») у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 486 і того ж року за цим виданням у книжці: Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 2. — С. 240.

Поміщено у виданнях:

• Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847–1861. — С. 150

Вірш є стилізацією за ритмічним взірцем народної жартівливої пісні «Ой ходила дівчина бережком…». Близькість Шевченкового твору до народної поезії відзначив Пантелеймон Куліш у листі до поета від 20 січня 1858 р., написаному після одержання віршів «Утоптала стежечку…» та «Навгороді коло броду…»:

Пісні твої дуже гарні. Невже обидві ти сам скомпонував? „Дудá“ (тобто „Утоптала стежечку…“ — Ред.) наче мені знакома[6]

В листі від 26 січня 1858 р. Шевченко пояснив:

Поет мав на увазі строфу з народної пісні «Ой ходила дівчина бережком…»:

Проте і попередні рядки з Шевченкового вірша дуже близькі до цієї пісні:

Уривок з пісні «Ой ходила дівчина бережком…» Шевченко наводить у листі до Ф. М. Лазаревського (орієнтовна дата — жовтень — грудень 1852 р.) та у повісті «Близнецы».

Російською мовою — переклад М. Ушакова «Протоптала тропочку» (1948).

• Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847–1861. — С. 644–646.

• «Утоптала стежечку» // Шевченківська енциклопедія: — Т. 6: Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 460-462.