Уявний експеримент

Уя́вний, або мисленнє́вий, експериме́нт (нім. Gedankenexperiment, нім. Gedankenversuch) — це аналіз такої ситуації, яку у принципі відтворити неможливо, тобто це форма мислення, в якій реальні моделі замінені ідеалізованими уявленнями про них. Можна сказати, що уявний експеримент — це програвання в людському розумі деяких ідеалізованих ситуацій.[1]

Класифікація

Розрізняють три типи уявного експерименту: [2]

  1. конструюючі уявні експерименти, пов'язані з побудовою фундаментальних схем теорії.
  2. аналітичні уявні експерименти, полягають у побудові або прикладу, що підтверджує істинність теорії, або контрприкладу (як правило, у формі парадоксу).
  3. синтетичні уявні експерименти, що виступають засобом конструювання наукової гіпотези.

Як окремий тип уявного експерименту можна вважати експеримент екс-постфактум, введений в обіг у середині 1930-х американським соціологом Е. Крістіансеном. Відділення експериментальної групи від контрольної у ньому відбувається "заднім числом", після того, як спрацював експериментальний фактор. Наприклад гіпотеза, що об'єднує рівень доходів та освіченість піддослідних. [2]

Нікола Тесла писав про уявний експеримент наступне:

Мені не потрібні моделі, малюнки, експерименти. Коли в мене народжуються ідеї, я в уяві починаю будувати прилад, міняю конструкцію, удосконалюю її, і включаю. І мені абсолютно байдуже проводяться випробування приладу у мене в думках або в майстерні - результати будуть однаковими. За 20 років у мене не було жодного винятку.

Приклади

В інформаційних технологіях

Примітки
  1. http://osvita-ua.net/school/technol/724%5Bнедоступне+посилання+з+жовтня+2019%5D
  2. МЫСЛЕННЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТ. Журнал "Психология"

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.