У лабетах смерті

«У лабетах смерті» — роман-трагедія сучасного українського письменника Михайла Потупейка, присвячений добі колективізації та Голодомору 1932—1933 років в Україні. Роман складається з трьох розділів: «На аркані»,«Петля затягається», «У лабетах смерті». Автор майстерно поєднує художню оповідь з документальними матеріалами. Розділ «Голод і українське питання» присвячений листам Серджо Ґраденіґо - консула Королівства Італія, автора дипломатичних повідомлень про Голодомор 1932—1933 років. Розділ «Несподівані гості» розповідає історію відмови відомого письменника Василя Стефаника від персональної пенсії радянського уряду в зв'язку зі створенням штучного голоду та переслідуваннями української інтелігенції.

«У лабетах смерті»
Обкладинка видання 1994 року
Автор Потупейко Михайло Миколайович
Дизайн обкладинки О.Назаренко
Країна  Україна
Мова українська
Тема Голодомор в Україні (1932—1933)
Жанр роман-трагедія
Видавництво Дніпро (видавництво)
Видано 1994
Тип носія палітурка
Сторінок 572
ISBN 5-308-01611-9

Присвята

«Неоплаканим, неоспіваним жертвам найбільшого злочину тисячоліття — голодомору 1932—1933 років — з глибокою скорботою присвячує автор».[1]

Цитати

«Село заворушилось, збурилось, коли ще й на світ не благословилось. Одні — вже пухлі або висушені, як влітку на осонні тріски, чи ті, яких ось-ось очікувала подібна доля, — побивались у розпуці: де, як переховати, зберегти для дітей ті жалюгідні лишки не зерна — його вже давненько вигребли, — а корзину бурячків чи картопельки-свинючки, чи макітру квасольки, інші гострили щуп, затикали в кишені або й за пазухи торбинки…»[2]

«Було багато криків, сліз, прокльонів; жінки непритомніли. Коли витрушували горщик проса — останнє, що було в господі, одна мати закричала й, як підкошена, осіла серед хати мертвою. Хто знає, скільки ще матерів у цей день не встало з долівок, не звелося на ноги, коли виривали з рук останню торбинку, витягали з печі з-за челюсті останній казанок із послідом чи висівками.

Іван бушував. Справді був невтомний. Новосільцям передалося його „остєрвєнєнія“. Він хапав найдовшого щупа, обштрикував ними цілі подвір'я, долівки в сараях і хатах, загонив довгого прута під призьби і собачі буди, змушував хлопців залізати на хати й розкидати верхи-гребені, хапав лома й руйнував на горищах лежаки, розвалював печі, у клунях до третього поту вергав із засторонків на тік солому…»[3]

Нагороди

У 1993 році за створення роману автор був нагороджений Всеукраїнською літературною премією імені Михайла Коцюбинського[4]

Літературно-критичні статті

Про катів та їхні жертви / Б. Буяльський// Вітчизна. — 1996. — № 11-12. — С.138-139. Рец.: Потупейко, М. У лабетах смерті: Роман-трагедія / М. Потупейко. — К.: Дніпро, 1994. — 572 с.[5]

Примітки
  1. Потупейко М.М. У лабетах смерті : роман-трагедія. - К. : Дніпро, 1994. - 572 с. - ISBN 5-308-01611-9. - С.3
  2. Потупейко М.М. У лабетах смерті : роман-трагедія. - К. : Дніпро, 1994. - 572 с. - ISBN 5-308-01611-9. - С.394
  3. Потупейко М.М. У лабетах смерті : роман-трагедія. - К. : Дніпро, 1994. - 572 с. - ISBN 5-308-01611-9. - С.396
  4. Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського. Вікіпедія (укр.). 27 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
  5. Буяльський Болеслав Адамович. Вікіпедія (укр.). 23 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.