Потупейко Михайло Миколайович

Потупе́йко Миха́йло Микола́йович (* 24 серпня 1922 — †24 вересня 2007) — український письменник і громадський діяч. Перебував у Національній спілці письменників України з 1996 р.[1]

Потупейко Михайло Миколайович
Михайло Потупейко
Народився 24 серпня 1922(1922-08-24)
с. Мліїв, Черкаська область
Помер 24 вересня 2007(2007-09-24) (85 років)
м. Львів, Львівська область
Громадянство  СРСР Україна
Національність українець
Діяльність Українська література
Відомий завдяки письменник, літературознавець, критик, громадський діяч
Alma mater ВДПУ
Науковий ступінь кандидат наук
У шлюбі з Новакова Муза Іванівна
Нагороди

Біографія

Народився 24 серпня 1922 р. у с. Мліїв Городищенського району на Черкащині. Учасник Другої світової війни, нагороджений медалями. Закінчив Львівський університет (1950). Учителював, працював директором меморіального музею М. Коцюбинського у Вінниці, доцентом кафедри української мови Вінницького педагогічного інституту, в обласній організації «Просвіта». Кандидат філологічних наук (1966).
Останні роки життя мешкав у Львові. Тут таки помер і похований.[2]

Творчість[3]

Досліджував життя і творчість М. Коцюбинського, сучасну українську літературу. Автор понад 50 наукових праць. Основні твори:

  • роман-трагедія «У лабетах смерті» про українське село 20-30 рр. ХХ ст. (1994);
  • збірка повістей і оповідань «На далекому острові» (1997);
  • монографія «Михайло Коцюбинський. Ранній період життя і творчості»;
  • монографія «Михайло Коцюбинський. Життя і творчість у портретах, ілюстраціях, документах» (1970, у співавторстві з Л. Прокопенком);

Упорядник книги:

Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського (1993).

Примітки

Джерела і література

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.