У нас є Папа

«У нас є Папа» (лат. Habemus Papam) італійський кінофільм режисера Нанні Моретті, головну роль виконує Мішель Пікколі. Фільм брав участь у конкурсній програмі Каннського кінофестивалю (показано 13 травня 2011 року). Прем'єра кінострічки відбулася 15 квітня 2011 року в Італії.[1]

У нас є Папа
Habemus Papam
Жанр драма
Режисер Нанні Моретті
Продюсер Нанні Моретті
Доменіко Прокаччі
Сценарист Нанні Моретті
Франческо Пікколо
Федеріка Понтремолі
У головних
ролях
Мішель Пікколі
Нанні Моретті
Оператор Алессандро Пескі
Композитор Франко П'єрсанті
Художник Paola Bizzarrid
Кінокомпанія Sacher Filmd, Fandangod і Rai Cinemad
Дистриб'ютор 01 Distribution
Тривалість 104 хв.
Мова Італійська
Країна  Італія
Рік 2011
Кошторис 8 млн. $
IMDb ID 1456472
habemuspapam.it

Сюжет

Після смерті Папи Римського конклав збирається для таємного голосування за нового понтифіка. Все це привертає увагу журналістів з усього католицького світу. Фаворитом конклаву вважають кардинала Грегорі. Попри всі очікування, новим Папою стає кардинал Мелвілль — та перед першою зустріччю з людьми в нього відбувається приступ паніки. Мелвілля оглянули лікарі — він був здоровим. Тоді представник Ватикану пішов на радикальні заходи — запросив до Папи психоаналітика, який, втім, також не зміг допомогти Мелвіллю, оскільки не можна розголошувати факти щодо дитинства, а тим паче статевого життя понтифіка. Наступного дня Мелвілль зголошується відвідати іншого психотерапевта-жінку, яка вважає першопричиною всіх неврозів брак материної любові в дитинстві. Мелвілль тікає від охорони, гуляє містом і розмовляє з простими людьми. Ближче до вечора він оселяється в готелі, де зустрічає трупу акторів. Мелвілль у дитинстві також мріяв стати актором, та, на відміну від його сестри, не пройшов співбесіди в училище. Він був присутнім на репетиції театру й отримував від неї задоволення, оскільки знав «Чайку» Чехова, яку ті ставили, напам'ять.

У цей час у Ватикані від кардиналів приховували стан понтифіка: один з охоронців мав проходити у білому вбранні біля вікон кімнати Папи, аби вдавати, що Мелвілль досі в будівлі. Психоаналітик, що не міг покинути Ватикану до того часу, доки нового Папу представлять людям, грав із кардиналами в карти, а потім влаштував змагання з волейболу.

Серед журналістів і жителів міста поширилася думка про те, що новообраний Папа помер, тому засідання конклаву й не закрите. Представник Ватикану нарешті спромігся розповісти кардиналам правду. Вони знайшли Мелвілля під час прем'єри «Чайки» — увійшли до зали й глядачі зрозуміли, що він і є новим Папою Римським.

Мелвілль повернувся до Ватикану, та наступного ранку перед людьми відмовився від папства. Він вважає, що не є людиною, яка може відповісти на питання мільйонів.

У головних ролях

Мішель Пікколі на Каннському кінофестивалі, 2011
  • Мішель Пікколі — новообраний Папа (Мелвілль);
  • Ренато Скарпа — кардинал Грегорі;
  • Франко Грациозі — кардинал Боллаті;
  • Камілло Міллі — кардинал Пескардона;
  • Ульріх фон Добшютц — кардинал Бруммер;
  • Нанні Моретті — психоаналітик;
  • Маргеріта Бай — психоаналітик;

Касові збори

Касові збори складають $15,609,760.[2]

Нагороди

  • Приз Давида Донателло (національна італійська відзнака) — за найкраще виконання чоловічої ролі — Мішель Пікколі; номінації — найкращий італійський кінофільм, найкращий сценарій, найкраще виконання другорядної ролі, найкращий звук.[3]

Примітки

  1. http://www.imdb.com/title/tt1456472/releaseinfo Кінофільм на Internet Movie Database
  2. http://www.boxofficemojo.com/movies/default.htm?id=wehaveapope.htm «У нас є Папа» на Box Office Mojo
  3. http://www.imdb.com/event/ev0000203/ Нагорода Давида Донателло на сайті Internet Movie Database

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.