Фабриціус Яніс Фріцович

Фабриціус Яніс Фріцович — червоний латвійський командир, комісар Червоної армії часів громадянської війни. Нагороджений 4 орденами Червоного Прапора.

Фабриціус Яніс Фріцович
латис. Jānis Fabriciuss
Народився 26 червня 1877(1877-06-26)
Zlēkasd, Вентспілський край, Латвія
Помер 24 серпня 1929(1929-08-24)[1] (52 роки)
Сочі, Чорноморський округ (РРФСР), Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР
·утоплення
Країна  Латвія
Діяльність офіцер, політик
Alma mater Q4061414?
Учасник Перша світова війна і Громадянська війна в Росії
Членство Всеросійський центральний виконавчий комітет
Роки активності з 1916
Військове звання дільничний інспектор міліції
Партія КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в сім'ї латиського батрака. У 1894 році закінчив Ризьку Олександрівську гімназію.

Працював на ризькому машинобудівному заводі. Член РСДРП з 1903 року. В лютому 1904 року був заарештований і згодом засуджений до чотирьох років каторги, в 1904—1907 відбував каторгу, потім заслання. В засланні продовжував революційну діяльність, спробував втекти до США, після невдачі у 1915 році подав прохання про добровільний вступ до лав діючої армії і був зарахований в 1-й латиський батальйон. З 1916 року воював у Першій світовій війні. У листопаді 1917 року був головою Комітету Латвійського стрілецького полку, а потім до 23 січня 1918 входив до складу Бюро ВЦВК. В складі 6-го Тукумського полку охороняв Смольний. На початку 1918 полк був направлений під Псков — зупиняти наступ німецької армії, а точніше — відкривати загороджувальний вогонь по відступаючих. З грудня 1918 по лютий 1919 комісар 2-ї Новгородської стрілецької дивізії при звільненні Латвії. З 6 лютого по 12 червня 1919 військовий комісар 10-ї стрілецької дивізії. З серпня 1919 — командир загону по боротьбі з кіннотою генерала К. К. Мамонтова під час її рейду по червоних тилах. З жовтня 1919 командував 48-ю бригадою 16-ї стрілецької дивізії, що воювала проти генерала А. І. Денікіна. Під час війни з Польщею знову, як і під Псковом, розстрілював відступаючих червоноармійців. В березні 1921 року брав участь в ліквідації повстання в Кронштадті. Після громадянської війни — на керівній військовій роботі; командир дивізії, корпусу, який дислокувався на Україні (1925—1927), помічник командувача Кавказькою Червонопрапорною армією (з 1928). На XV з'їзді ВКП(б) обраний членом ЦКК ВКП(б).

Загинув під час авіаційної катастрофи.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.