Північнокавказький край

Декретом ВЦВК від 26 січня 1925 року було затверджено «Положення про Північно-Кавказький край з центром у місті Ростові-на-Дону». Край поділявся на 10 округів:

• Армавірський округ,
• Донський округ,
• Донецький округ,
• Кубанський округ,
• Майкопський округ,
• Морозовський округ,
• Сальський округ,
• Ставропольський округ,
• Терський округ,
• Чорноморський округ,
• місто Грозний було у краї на правах 11-го округу;

й 4 автономні області;

• Адигейська (Черкеська) АО,
• Кабардино-Балкарська АО,
• Карачаєво-Черкеська АО,
• Чеченська АО.[1]

Національний склад Північно-Кавказького краю за даними перепису населення СРСР 1926 року[2]:

Переписом 1926 року враховувалося й козацьке населення (єдиний раз у СРСР), коли були пораховані всі, хто вказував свою національність як «козак» або «козачка», хоча у публічний доступ ця інформація так і не потрапила, а збиралася більше для внутрьодержавного вжитку.[3]

У квітні 1926 Карачаєво-Черкеська АО розділена на Карачаєвську АО і Черкеський НО.

Станом на 17 грудня 1926 року в склад краю входили 12 округів, 7 автономних областей й 2 автономних міста, на правах округу[4]:

З огляду на адміністративно-господарське й культурне значення міста Ростов, об'єднаний пленум Донського окрвиконкома й Ростовсько-Нахічеванської міськради на підставі постанови Північно-Кавказького крайвиконкома від 24 жовтня 1928 року вирішив об'єднати з 1 листопада 1928 року міста Ростов й Нахічевань-на-Дону, виділивши їх у самостійну адміністративно-господарську одиницю з безпосереднім підпорядкуванням крайвиконкому.[5]

1928 року Черкеський національний округ перетворений у Черкеську АО.

На початку 1929 року до Чеченської АО приєднано Сунженський козацький округ.

У серпні 1930 року постановою президії Північно-Кавказького крайвиконкома округи були скасовані. З 15 серпня 1930 року окрвиконкомоми були розпущені.[6] На 1930 рік у Північно-Кавказькому краї було 87 районів, 7 національних автономних областей, 10 автономних міст.

У листопаді 1931 року до краю приєднано Дагестанська АРСР.

20 листопада 1933 року у північній частині краю створена Північна область (обласний центр — місто Міллерове).

У січні 1934 року Чеченська АО і Інгуська АО об'єднані у Чечено-Інгуську АО.

Після поділу краю у 1934 році в складі краю[7]:

• Дагестанська автономна республіка,
• Кабардино-Балкарська автономна область,
• Карачаєвська автономна область,
• Північно-Осетинська автономна область,
• Черкеська автономна область,
• Чечено-Інгуська автономна область,
• Александровський район,
• Благодарненський район,
• Винодєленський район,
• Воронцово-Александровський район,
• Георгієвський район,
• Єссентуцький район, — було скасовано того ж року[7],
• Ізобільно-Тищенський район,
• Курсавський район,
• Медвеженський район,
• Мінераловодський район,
• Моздоцький район,
• Невинномиський район,
• Новоалександровський район,
• Петровський район,
• Прикумський район,
• Ставропольський район,
• Туркменський район.

1935 року впроваджено новий поділ на райони та автономні утворення у складі краю. Замість 17 районів у краї стало 43 райони, підлеглих безпосередньо Північно-Кавказького крайвиконкому[7]:

• Александрійсько-Обільненський район,
• Александровський район,
• Аполлонський район,
• Арзгирський район,
• Архангельський район,
• Благодарненський район,
• Бурлацький район,
• Вінодєленський район,
• Воронцово-Александровський район,
• Георгієвський район,
• Гофіцький район,
• Дмитрієвський район,
• Єгорлицький район,
• Єссентукський район,
• Железноводський район,
• Ізобільненський район,
• Кисловодський район,
• Курсавський район,
• Курський район,
• Лєвокумський район,
• Лібкнехтовський район,
• Медвеженський район,
• Мінераловодський район,
• Митрофановський район,
• Моздоцький район,
• Нагутський район,
• Наурський район,
• Невинномисський район,
• Новоалександровський район,
• Новоселицький район,
• Петровський район,
• Прикумський район,
• П'ятигорський район,
• Совецький район,
• Солдато-Александровський район,
• Спіцевський район,
• Ставропольський район,
• Старомар'євський район,
• Степновський район,
• Суворовський район,
• Труновський район,
• Туркменський район,
• Шпаковський район.

У склад краю також входили:

• Дагестанська АРСР,
• Кабардино-Балкарська автономна область,
• Карачаєвська автономна область,
• Північно-Осетинська автономна область,
• Черкеська автономна область,
• Чечено-Інгуська автономна область.

Перейменовано

• Медвеженский район й с. Медвежьє на Євдокимовський район та на с. Євдокимовське,
• Вінодєленский район на Іпатовський район,
• Митрофановський (колишній Дівенський район) — на Апанасенковський район,
• Прикумський — на Будьонновський район,
• Ставропольский — на Ворошиловський район, місто Ставрополь — на місто Ворошиловськ.

Утворено

Каясулинський район у складі Дагестанської АРСР.

Після прийняття Конституції СРСР 1936 року Кабардино-Балкарська, Північно-Осетинська й Чечено-Інгуська автономні області перетворені на АРСР (Автономні Радянські Соціалістичні Республіки) й разом з Дагестанської АРСР виділені зі складу Орджонікідзевського краю у самостійні адміністративно-територіальні утворення у складі РРФСР.[7]