Фабіо Конкато

Син журналістки та поетеси і джазового композитора та гітариста, Фабіо зробив перші кроки у світі музики у 1974, коли з друзями Бруно Ґрачеффа (Bruno Graceffa) та Джорджо Поркаро (Giorgio Porcaro) формує кабаретову групу «I Mormoranti» (Воркотуни),, в якій він пише музику та тексти і з якою виступає у знаменитому міланському клубі Derby. Відкрив Конкато видавець грамплатівок Вальтер Гуельтрер (Walter Guertler), який ініціював укладення контракту між музикантом та фірмою грамзапису Harmony, лейбл групи S.A.A.R., де Фабіо записує у 1977 свій перший альбом Storie di sempre (Завсідні історії). На диску міститься хіт A Dean Martin який має великий успіх на радіо та у продажі.

У 1978 Фабіо бере участь у запису сорокоп'ятки Ufo Robot / Shooting Star, початкової та фінальної музичної заставки першого телевізійного серіалу меха, що дістався Італії, «Atlas Ufo Robot» (Грендайзер)[1], а також в інших піснях серіалу на однойменній довгограючій платівці, випущеній лейблом Fonit Cetra: як соліст пісні Procton та як автор — Rigel, виконаної Мікелем Тадіні (Michel Tadinì)[2] alias (Альберто Тадіні, екс-соліст гурту Gens). Його голос також впізнається в іншій успішній продукції команди музиканта Вінче Темпера (який переймався музикою для мультфільмів), зокрема у Capitan Harlock 1979, опубліковано під псевдо La Banda dei Bucanieri (Банда буканьєрів).

Після другого альбому Svendita totale (Тотальний розпродаж) у 1978, переходить до Philips Records, де у 1979 записує диск Zio Tom (Дядя Том).

Минуло три роки, доки Фабіо повернувся на ринок, але в цей раз з успіхом. Альбом, що має за назву ім'я музиканта, Fabio Concato, виходить у 1982 і стає його першим справжнім успіхом. Сингл, що увійшов до альбому, Domenica bestiale, (Шикарна неділя), учасник Фестивальбару того літа, хоча й не входить до хіт-параду, у короткий термін піднімає авторитет міланського кантауторе. Пісня використовується у звуковій доріжці фільму Марко Різі (Marco Risi) Vado a vivere da solo, з Jerry Calà у головній ролі.

У 1984 Конкато закріплює свій успіх іншим однойменним альбомом, що містить в собі деякі його зразкові твори: Ti ricordo ancora (Я тебе ще пам'ятаю, Rosalina, Guido piano (Тихо веду автівку), Sexy Tango та передусім Fiore di maggio (Травнева квітка), присвячена новонародженій доньці Карлотті.

У 1986 виходить альбом Senza avvisare (Без попередження), теж вагома удача (досягає другої позиції у хіт параді платівок на 33 оберти).

У 1989 записує пісню 051/222525 (. Назва — тогочасний номер відкритої лінії громадської правозахисної дитячої організації «Telefono azzurro» (Лазоревий телефон). Доходи з продажу синглу були повністю передані асоціації на захист неповнолітніх. Пісня досягла першого номера у хіт-параді синглів.

Фабіо Конкато в аудиторії Модільяні в Ісео у 2017 році

У 1990 Конкато бере участь у 33 сезоні Дзеккіно д'Оро як автор пісні L'ocona sgangherona. У тому ж році, після чотирьохрічної паузи, публікує альбом Giannutri, і це є новий успіх, значною мірою завдяки пісні Speriamo che piova (Сподіваємось, що йде дощ).

У 1992 виходить диск In viaggio (У подорожі) — стає бестселером та має успіх у критики.

Перша офіційна збірка Punto e virgola (Крапка з комою) виходить у 1991, наступна, Vita Quotidiana (Повсякденне життя), куди включено декілька дуетів, серед яких Chiama piano, виконана разом з П'єранджело Бертолі (Pierangelo Bertoli) у 1990, у 1992. З'являється також (у кільватері моди того десятиріччя) альбом перезаписаних пісень Scomporre e ricomporre (Розкомпонувати та перекомпонувати), опублікований у 1994. Він містить в собі непубліковану пісню Troppo vento (Надто сильний вітер) і запропоновану у первісній версії Guido piano

Наступні два альбоми десятиріччя, Blu (Синій) 1996 та Fabio Concato 1999, (за участі Джозе Фелічано) (Josè Feliciano)) показують непогані рівні продажів.

Несподівано, У 2001, Конкато вирішує взяти участь у Фестивалі Санремо з піснею Ciao ninìn, яка презентує тогорічний альбом Ballando con Chet Baker (Танцюючи з Кет Бейкер).

У 2003 виходить перший відкритий альбом Конкато Voilà. У 2004 здійснює разом з Анною Окса турне під назвою Viceversa Tour.

Повертається до Санремо у 2007 з Oltre il giardino (За садом), композицією натхненною труднощами тих, хто втратив роботу в п'ятдесят років. Виконана першоберезневим вечором у дуеті з Мікеле Дзаррілло (Michele Zarrillo), пісня зустрічає хороший прийом критики і допускається до публікування в антології найкращого.

У 2010 записує сингл Amico mio (Мій друг) разом з молодим кантауторе Джанкарло Ді Муойо (Giancarlo Di Muoio), задля збору коштів в інтересах Centro Ambrosiano (Амвросіанський (Міланський) Центр).

• Стаття в італомовній Вікіпедії станом на 21 липня 2011]

• Офіційний сайт