Фармацевтична промисловість

Хімічно-фармацевтична промисловість в Україні розвинулася досить давно, чому сприяла наявність місцевої сировини (мінеральні солі, спирт, брам, лік. води тощо). Піонерами її були споч. чужинці: лабораторії — І. Зінґера (заснована 1874), П. Леґрана (1875) і К. Левітона (1884) — всі три в Одесі, пізніше постали ін, фармацевтичні лабораторії: Ф. Деля в Лубнях, С. Снапіра в Кременчуці, К. Дебу біля Слов'янського, К. Шмідта й А. Марцінчика в Києві. 1914 найбільшими підприємствами Х.-ф. п. були лабораторії зав. «Санітас», «Стелля», «Лябор», «Фарм-ґален». Аж до другої світової війни велику ролю відогравали аптеки, в яких за рецептами лікарів виготовляли ліки зі складових (найчастіше імпортованих) матеріалів. Однією з перших аптек в Україні була аптека у Львові (1392 — 1400); щойно з поч. 18 ст. постали аптеки в Глухові (1707) і Лубнях. 1896 у Києві було всього 7 аптек; перша з них була аптека Бунґе (1728).

В УССР після першої світової війни усі незруйновані підприємства зосереджено в т. зв. «Укрмедторзі» й з об'єднаних менших підприємств створено більші фармацевтичні зав. (ім. Свердлова, «Здоров'я трудящим», «Червона зоря»). Розпочато заходи для виготовлення з лікарських рослин мед. препаратів у Лубнях і Житомирі. Безпосередньо перед другою світовою війною побудовано нові фармацевтичні зав. в Одесі і Львові. Але виробництво складніших ліків та препаратів (чи вітамінів) перебувало ще в експериментальній стадії, покищо лише з лабораторіях н.-д. інститутів (головні з них: Укр. Інститут Експериментальної Фармації та Всеукр. Н.-Д. Інститут Ендокринології й Органотерапії, обидва в Харкові). Потреба населення в медикаментах покривалася лише на 50 — 60 %, важливіші ліки одержували лише великі лікарні та поліклініки. До 1930 — 35 pp. більші фармацевтичні підприємства УССР перебували у віданні нар. комісаріату здоров'а УССР, але в 1935 — 37 pp. великі зав. підпорадковано Москві, і з цього часу Х.-Ф. п. працює за планами і програмами, визначеними «главками» моск. мін-ств.

Стан Х.-Ф. п. покращав помітно аж у 1950-х pp. Тоді наладнано продукцію антибіотиків, у першу чергу типу пеніциліни та стрептоміцини (зав. ім. Свердлова); неоцид та ґлюкозокадази почали випускати в 1963 — 65 pp.; імацину та левіміцентину пізніше. В Україні побудовано нові зав. вітамінів та рослинних антибіотиків (в Умані, Борщагівці та Дарниці). 1957 почали масово продукувати протитифозні вакцини, а також біогенні стимулятори (в Лубнях та Одесі). Розбудовано випуск зуболікарських препаратів у Харкові, медичного гіпсу в Щирці, гігроскопічної вати в Чернівцях. 1964 на Дарницькому зав. наладнано виробництво іньєкційних розчинів у ампулах. У 1950 — 60-х pp. почали вироблати фітохімічні препарати для лікуванна і контролю серцево-судинної системи (строфантина, гетоксина, давкарина, корглікон, резерпіна); їх випуск концентрований на зав. «Здоров'я трудящим» (Харків) та на Львівському хім.-фармацевтичному зав.

1980 в Україні працювали 24 великі фармацевтичні зав. та 30 допоміжного профілю. Асортимент продуктів Х.-Ф. п. охоплював на поч. 1970-х pp. бл. 900 назв, у тому ч. низка вітамінних препаратів. Частина готових, масово випродукованих ліків у рецептурі аптек України становила 1974 бл. 65 % (в США 95 %); 35 % ліків виготовлають аптеки. Деякі препарати виготовляють окремі цехи зав. ін. галузей промисловості, наприклад, глюкозу продукує Верхньодніпровський крохмальний зав., органотерапевтичні препарати з тваринної сировини — цехи-лабораторії м'асокомбінатів у Полтаві, Вінниці, Донецькому, Ворошиловграді. Водночас велику кількість найновіших, експериментальних ліків комплексної структури випускають лабораторії н.-д. інститутів, не лише фармацевтичного профілю, але й Інститут колоїдної хімії та хімії води АН УРСР, інститути сектора ендокринології та токсикології (в Харкові і Києві), Інститут Органічної Хімії АН УРСР й ін. Ріст продукції Х.-Ф. п. за повоєнні pp. видно з таблиці: