Фата

Фата́ (від тур. futa, fota — «фартух», що через арабське посередництво сходить до дав.-інд. पट, пата — «тканина»)[1] — легке, звичайно довге, покривало з тюлю, серпанку, шовку або мережива як весільний головний убір нареченої[2].

Наречена в білій фаті

Назва

У західних областях фату називають вельо́н[3][4][5] (від пол. welon — «вуаль», «серпанок»; від італ. velo).

У староросійській мові XV—XVI ст. словом фата називали шматок тканини, покривало взагалі[6]. У «Домострої» фатою називається скатерка[7]. У Російській імперії фата — велика хустка, покривало жінок, саме в цьому значенні це слово згадується в Тлумачному словнику В. І. Даля[8]. На початку XX ст. фата виходить з ужитку як повсякденний одяг і стає виключно елементом шлюбного вбрання.

Традиції

В українському традиційному весільному обряді роль фати виконував вінок[джерело?]. Фата в українській шлюбній обрядності є відносно недавнім запозиченням (на думку Г. Г. Стельмащук, цей атрибут прийшов із Західної Європи і почав використовуватися українськими нареченими разом із вінком, починаючи з 40-х років ХХ ст.)[9].

Цікаво, що існувало схоже слово фа́тьол, яке також вживалося в значенні «фата»[10], але ця схожість випадкова: як вважається, воно походить від угор. fátyol, щодо якого припускається латинська (через грецьке чи румунське посередництво) чи питомо угорська етимологія[1].

У багатьох народів існує традиція знімати нареченій фату після весілля. Оскільки наречена стає заміжньою жінкою і не повинна самостійно знімати фату, то її знімає свекруха чи молодий.

Див. також

Примітки
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  2. Фата // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Толковый украинский словарь. — 2014.
  4. Андрій Бігуняк, Олександр Гойсак. Лемківський Словничок. — 2007.
  5. Пиртей П.С. Словник Лемківскої Говірки. — 2001.
  6. Фата // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)
  7. Домострой 49. Мужу з женою советовати, как ключнику приказати о столовом обиходе о поварне и о хлебне
  8. Фата // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  9. Стельмащук Г. Українські народні головні убори: монографія / Г. Стельмащук. — Л. : Апріорі, 2013. — 276 с.
  10. Фатьол // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.