Фаїз Ахмад Фаїз

Фаїз Ахмад Фаїз
فیض احمد فیض
Фаїз Ахмад Фаїз (ліворуч) на фестивалі молодих письменників (1964)
Народився 13 лютого 1911(1911-02-13)
село Кала-Кадер, провінція Пенджаб, Британська Індія, тепер село Фаїз-Нагар, провінція Пенджаб, Пакистан
Помер 20 листопада 1984(1984-11-20) (73 роки)
Лахор, Пакистан
Громадянство Пакистан
Діяльність поет
Alma mater Урядовий коледжd, University of the Punjabd і Murray Colleged
Мова творів урду
Напрямок реалізм
Жанр газель
Magnum opus Subh-e-Azadid
Партія Communist Party of Pakistand
Конфесія сунізм
У шлюбі з Alys Faizd
Діти Salima Hashmid, Moneeza Hashmid і Muneeza Hashmid
Автограф
Премії
Сайт: Faiz Ahmed Faiz
 Фаїз Ахмад Фаїз у Вікісховищі

Фаї́з Ахма́д Фаї́з (урду فیض احمد فیض‎) (13 лютого 1911(19110213) — 20 листопада 1984) — пакистанський поет і діяч революційного руху в Пакистані. Писав мовою урду, а також пенджабською мовою. Один з найвідоміших поетів Пакистану мовою урду.[1][2] Був прихильником Комуністичної партії Пакистану і суфізму. Був номінований на Нобелівську премію.

Біографія

Фаїз Ахмад Фаїз народився 13 лютого 1911 року у невеличкому селі Кала-Кадер провінції Пенджаб Британської Індії (тепер село Фаїз-Нагар району Сілкот штату Пенджаб, на сході Пакистану),[3][4] населення якого складалося з селян народу джат.[5]

Його батьки були заможними землевласниками.[6] Мати — Султан Фатіма. Батько — Султан Мухаммад Хан — був адвокатом і членом літературного гуртка, до складу якого входив також Мухаммад Ікбал, майбутній національний поет Пакистану і так само уродженець Сіалкоту.[6] Батько написав біографію афганського еміра Абдуррахмана.[4] Він помер у 1913 році, коли Фаїзу було 2 роки.

Після навчання у середній школі в місті Сіалкот, Фаїз Ахмад Фаїз вступив до Вищої школи шотландської місії, розташованої в цьому ж місті, де вивчав мову урду, перську і арабську мови. Він навчався також в Урядовому коледжі та Східному коледжі у Лахорі, після завершення навчання у яких одержав ступені магістру з англійської та арабської мов. З 1935 року працював вчителем — спочатку у коледжі в місті Амрітсар (Індія), а потім — у Комерційному коледжі у Лахорі.[6]

У 1942 році, під час Другої світової війни, він покинув викладання щоб приєднатися до британської індійської армії, в якій він отримав медаль Британської імперії. Після розділу Індії в 1947 році, Фаїз пішов з армії і став редактором газети пакистанських соціалістів «The Pakistan Times», що виходила англійською мовою.[6]

9 березня 1951 року Фаїз разом з групою армійських офіцерів був заарештований відповідно до Закону про безпеку, і звинувачений в спробі державного перевороту, який став відомий як Заколот у Равалпінді і був організований за участі СРСР. Він був засуджений до страти і провів чотири роки у в'язниці.[6]

В уряді Зульфікара Алі Бхутто Фаїз був призначений до Національної ради мистецтв.[6]

В 1962 рік у йому було присвоєно Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами».

У 1964 році Фаїз оселився в Карачі і був призначений директором коледжу Абдулли Харун, а також працював редактором і автором кількох відомих журналів і газет. Він працював на громадських засадах у Департаменті інформації під час війни 1965 року між Індією і Пакистаном, і написав вірші обурення з приводу кровопролиття між Пакистаном та Індією. Однак, коли Бхутто був повалений Зія уль-Хаком, Фаїз був змушений покинути країну і переїхав до Лівану, жив у Бейруті. Там він редагував журнал «Лотос» і продовжував писати вірші мовою урду. Він жив за кордоном до 1982 року.

Відома співачка Ікбал Бано на концерті в Лахорі, «коли країна була на піку репресій» в роки диктатури Мухаммеда Зія-уль-Хака, у знак протесту військової диктатури виконала пісню «Ми зустрінемо день» на вірш Фаїза Ахмада Фаїза, який сам перебував у в'язниці, а його роботи були заборонені. П'ятдесят тисяч глядачів підхопили приспів «Inqilab Zindabad!» (Хай живе революція!).[7]

Фаїз Ахмад Фаїз помер в Лахорі в 1984 році, незабаром після отримання номінації на Нобелівську премію.[6]

Незадовго до своєї смерті був номінований на Нобелівську премію.

Сім'я

Був одружений з британською експатріанткою, членом Компартії, Еліс Джордж (англ. Alys Faiz) з якою у нього було дві дочки.[6]

Творчість

Ранні вірші Фаїза являли собою звичайну безтурботну лірику про любов і красу, але згодом його творчість почала розширюватися в політику.[6]

Українські переклади
  • Фаїз Ахмад Фаїз. [Поезії] / Укр. пер. Віталія Коротича // Всесвіт. — 1979. — № 6. — С. 80-81.

Посилання

Примітки
  1. Пакистан. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Kuladīpa Salila. The best of Faiz Ahmed Faiz (poetry). — Delhi: Rajpal & Sons, 2010. ISBN 978-81-7028-791-9. (англ.)
  3. Rahman, Sarvat (2002). 100 Poems by Faiz Ahmad Faiz (1911–1984). New Delhi India: Abhinv Publications, India. с. 327. ISBN 81-7017-399-X.
  4. Faiz Ahmad Faiz. Official website of Faiz Ahmad Faiz. Процитовано жовтень 2016 року. (англ.)
  5. His family. Сайт http://www.dawn.com. 11 лютого 2011. Процитовано жовтень 2016. (англ.)
  6. Faiz Ahmed Faiz. Сайт https://www.poets.org. Academy of American Poets, Maiden Lane, New York, NY. Процитовано жовтень 2016. (англ.)
  7. Husn-e-Ghazal. The Hindu. жовтень 2016. Процитовано 12 серпня 2015.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.