Федорко Василь Омельянович

1917 року в старшинському ранзі російської імператорської армії брав активну участь в українізації вояків у військових частинах на Західному фронті, пізніше у Полтаві.

1918 року добровільно зголосився до 2-го Запорізького полку Армії УНР. В складі Запорізьких формацій брав участь у наступі на Крим та в боях на різних територіях України, як командир сотні та куреня. 1920 pоку як зв'язковий УНР, полагоджував конфлікти польсько-українських відносин.

На еміграції в таборах інтернованих організовував культурно-освітнє життя вояцтва. 1922 року в жорстоких умовах табору інтернованих в Щипйорно, вивіз і влаштував на працю у великій фірмі з виробництва терпентини у Біловезькій Пущі 250 вояків і тим започаткував українську колонію. У 1925—1940 роках працював керівником цієї фірми до арешту НКВС у 1941 році.

Врятувався, коли в'язниця в Бересті була розбита німцями.

Перебував в таборах переселенців в Ашаффенбурзі в Німеччині до виїзду в Нову Зеландію у 1949 році.

Провідник 1-ї групи українських поселенців в Новій Зеландії та голова Українського клубу на Нову Зеландію у Веллінгтоні. Від 1956 року був головою Товариства Зерова на Нову Зеландію.

Від 1960 року разом з родиною мешкав у Мельбурні (Австралія) і був активним членом Союзу Українських Комбатантів та Товариства Сприяння Державному центру УНР.

Дружина — Анастасія Гаврилівна Хлябіч (1905—1986). Донька — Віра.

Похований на українському православному цвинтарі у Мельбурні.

• Федорко В. С. Спогади з часів визвольної боротьби 1917—21 pp. — Мельборн: Видання Союзу українських комбатантів Вікторії, 1973. — 30 с.

• Українці Австралії: Енциклопедичний довідник. — Сідней: «Вільна думка» і Товариство збереження української спадщини в Австралії, 2001. — C. 369.
• Над Бугом і Нарвою
• Список старшин