Боромля

Із давніх часів навколо Боромлі збереглося кілька курганів, про які існують різні перекази і легенди. Поблизу Сагайдака, у п'яти верстах від слободи Боромлі, по Лебединській дорозі, знаходиться група курганів, із яких один великий називається Гострою могилою. В шести верстах від села знаходиться Гузева могила. Раніше там було шість малих і один великий курган, що існує і сьогодні. У середині XIX століття на Гузевій могилі ще були рештки від старовинного сторожового посту. На північний захід від Боромлі, в 5-6 верстах, поблизу трьох доріг, знаходиться курган середньої величини без назви.

Філарет Д. Г. Гумилевський відносить заснування Боромлі до 1658 року і називає її першими поселенцями черкас на чолі з отаманом Корнієм Васильєвим та з 425 його товаришами. Містечко розташовувалося на Білгородській укріпленій лінії, між Вільним і Олешнею. Вона мала назву міста «не лише за укріпленням», а й «за значну кількість жителів».

Навесні група переселенців оселившись в цих краях, неймовірними зусиллями провели величезну роботу по освоєнню земель, які протягом віків не оброблялися і по суті були цілиною. Будуються будинки, навколо яких зводяться дубова стіна з загостреними догори колодами, викопується рів, а головне зводиться фортифікаційне укріплення. Це вимагало також величезних матеріальних ресурсів. В 1659 році поселенці подали в Москву чолобитну, у якій писали, що місто побудували своїми силами, не одержуючи від царського уряду ніякої платні і що становище їх надзвичайно тяжке. Царський уряд задовольнив прохання поселенців і виділив їм 1706 рублів. На той час — це була дуже велика сума грошей.

У 1659 році за завданням бєлгородського воєводи Іван Скурихін зробив опис містечка. Міські укріплення були досить потужними. Містечко було добре укріплене за мірками того часу і нагадувало собою фортецю (острог). Воно було обнесене двома дубовими стінами з загостреними догори колодами, що з'єднувалися між собою перегородками, а простір між ними було засипано землею. В стінах укріплення розміщувалося чотири вежі, одна з яких була проїжджою, а інші — глухими. Висота дубових стін була більше двох сажнів. Навколо фортеці, що мала протяжність 172 сажні, був викопаний рів глибиною 2 сажні і шириною 3 сажні. За фортецею безпосередньо розташувалось містечко і будинки жителів, які також були оточені дубовою стіною в 1,5 сажні висотою з бруствером і «котками» — великими товстими колодами, що скочували на ворога. У цій стіні було п'ять веж, одна з яких проїжджа. Дубовий частокіл з одною глухою вежею захищав і передмістя, куди вели двоє проїжджих воріт. Протяжність стін навколо укріплення міста і передмістя становила 745 сажнів. Кріпосні стіни оточував рів завдовжки 775 сажнів. Спочатку гарнізон фортеці налічував біля сотні чоловік (сотню), на озброєнні якого було 9 гармат, 450 ядер до них і 24 пуди пороху.

19 грудня 1659 року було виданий царський указ, який узаконював побудоване містечко Боромля і проживання в ній переселенців. Згідно з цією царською грамотою поселенцям відводилися землі: отаману — 15 четей, осавулам — по 13,5 четей, козакам — по 12 четей.

Указом царя Олексія Михайловича від 1 березня 1660 року воєводою містечка було призначено Єрмолая Дурова.

Населення Боромлі швидко зростало. У 1665 р. тут налічувалося 862 жителі. Через декілька років з часу заснування містечко стало центром розміщення двох сотень, що входили до Охтирського полку. По дві козацькі сотні було лише у полковому місті Охтирці, а також у містечках Боромлі і Котельві.

Населення займалося переважно землеробством та тваринництвом, але основним обов'язком вважалося несення служби государевої по захисту південних кордонів Російської імперії від нападів кримських татар.

За даними на 1864 рік у казеній слободі, центрі Боромлянської волості Охтирського повіту Харківської губернії мешкало 6004 особи (2986 чоловічої статі та 3018 — жіночої), налічувалось 1181 дворове господарство, існували 4 православні церкви, станова квартира, поштова станція, 3 винокурних та селітряний заводи, відбувалось 4 щорічних ярмарки та базари[1].

З часу виникненням населення її постійно зростало:

У 1915 році у Боромлі народилося 522 дитини.

Події Першої Світової війни, російських інтервенцій 1917—1921, комуністичного Голодомору 1932—1933 рр., та Другої світової війни значно скоротили населення.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933[2].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]