Федько Володимир Петрович
Федько́ Володи́мир Петро́вич (11 вересня 1940, Артемівка — 5 листопада 2006, Київ) — український художник, член Національної спілки художників України, член-кореспондент Академії мистецтв України (2001), заслужений діяч мистецтв України (1994)[1], лауреат Державної премії України в галузі архітектури (1991)[2].
| Федько Володимир Петрович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
11 вересня 1940 с. Артемівка Амвросіївський район, Донецька область | |||
| Смерть | 5 листопада 2006 (66 років) | |||
| м. Київ | ||||
| Країна |
 СРСР  Україна | |||
| Жанр | монументально-декоративне мистецтво | |||
| Навчання | Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва | |||
| Діяльність | художник | |||
| Нагороди |
 | |||
| Премії |
 Державна премія України в галузі архітектури | |||
| Звання |
| |||
|
| ||||
Біографія
Народився в с. Артемівка Амвросіївського району Донецької області. У 1965 році закінчив закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва за спеціальністю «Художнє оформлення тканин», педагог за фахом Р. Ю. Сельський. З 1966 року працював помічником майстра на Дарницькому шовковому комбінаті. У 1970–1978 та 1983–1992 роках — художник на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва, в 1978–1983 роках — головний художник Республіканського виробничо-експериментального об'єднання. В 1992–1995 роках — голова Київської організацій Спілки художників України.
З 2000 року викладав на кафедрі художніх основ декоративно-прикладного мистецтва Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука.
Основні твори
- «Лесь Мартович», гобелен для музею Леся Мартовича у с. Торговиця. Івано-Франківської області.
- «Брама дозвілля» (чеканка, мідь, холодні емалі, Узбекистан).
- Гобелени-триптихи «Природа», «Древо знань», «Мистецтво», «Українська народна пісня», «Корифеї українського театру».
- Галерея портретів політичних та культурних діячів Київської Русі (мозаїка, станція метро «Золоті ворота», Київ).
- Образи святих царів та образи стовпників на східних та західних арках хорів центрального нефа Михайлівського Золотоверхого собору у Києві.
Цікаво
На фризі станції метро «Золоті ворота» у проміжному вестибюлі між двома «прольотами» ескалатора, прямо над виходом до ескалатора, який веде на поверхню, знаходиться мозаїчний напис «СЛАВА УКРАЇНІ». В 1989 році це гасло офіційно вважалось неприйнятним і його вживання (а тим більше пропаганда) могло призвести до переслідувань.[3]
Зображення
Станція метро «Золоті ворота»
Мозаїка біля ескалаторного тунелю
Мозаїка на склепінні проходу до платформи: Св. Феодосій, співзасновник Києво-Печерської лаври
Мозаика Петро Милоніг
Примітки
- Указ Президента України від 29 квітня 1994 року № 190/94 «Про присвоєння почесних звань України працівникам образотворчого мистецтва».
- Постанова Кабінету міністрів України від 30 грудня 1991 року № 394 «Про присудження Державних премій України по архітектурі 1991 року».
- «Найісторичніша» станція київського метро потрапила в топ-20 Європи. ФОТО
Джерела
- Федько Володимир Петрович // Офіційний сайт Національної Академії мистецтв України.
- Федько Володимир Петрович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 603. — ISBN 5-88500-071-9.
- Федько Володимир Петрович // Художники України : Енциклопедичний довідник : Вип. 1 / Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва ; редкол. В. Д. Сидоренко (голова) та ін. ; автор-упор.: М. Г. Лабінський. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 561. — ISBN 978-966-96839-3-9.