Феодор-варяг і син його Іван

Згідно традиційної агіографії УПЦ, вони постраждали за Христа від язичників. Останні, підбурювані жерцями, вбили юнака Івана, який за жеребом повинен був бути принесений в жертву кумирам, і його батька Феодора, який протистояв натовпу і викривав марноту її кумирів. В повісті минулих років Нестор Літописець повідомляє про них наступне:

І сказали старці і бояри: "Кинемо жереб на хлопця і дівчину, на кого він упаде, того й заріжемо в жертву богам ". Був тоді варяг один, а двір його стояв там, де зараз церква святої Богородиці, яку побудував Володимир. Прийшов той варяг із Греків і сповідував християнську віру. І був у нього син, прекрасний особою і душею, на нього-то і жереб упав, по заздрості диявола. Бо не терпів його диявол, який має владу над усіма, а цей був йому наче терен у серці, і прагнув погубити його окаянний і нацькував людей. І послані до нього, прийшовши, сказали: «На сина твойого упав жереб, обрали його собі боги, так учинимо жертву богам». І сказав варяг: "Не боги це, а дерево: нині є, а завтра згниє; не їдять вони, не п'ють, не говорять, але зроблені руками з дерева. Бог же один, йому служать греки і поклоняються; сотворив він небо, і землю, і зорі, і місяць, і сонце, і людину і присвятив його жити на землі. А ці боги що зробили? Самі вони зроблені. Не дам сина свого бісам ". Пішовши, повідали про все людям. Ті ж, взявши зброю, пішли на нього і рознесли двір. Варяг же стояв на сінях із сином своїм. Сказали йому: «Дай сина свого, та принесемо його богам». Він же відповів: "Якщо вони боги є, то нехай пошлють одного з богів і візьмуть мого сина. А ви-то навіщо приносите їм жертви? ". І кликнули, і підсікли під ними сіни, і так їх убили. . І не відає ніхто, де їх поклали

— Повість временних літ на сайті «Давньоруська література»

Точна дата загибелі варягів Феодора та Іоанна невідома. За основною версією[2], вони загинули 12 липня 978 року, на наступний день після початку першого періоду урочистості язичництва в Києві, пов'язаного з походом Володимира на Київ та його вокняженям 11 липня 978 року, що супроводжувався вознесінням подяки богам та вчиненням ритуальних вбивств. Його похід на Київ у тому році крім військово-політичних цілей переслідував також і релігійні завдання: то була спроба російсько-варязького язичництва придушити зачатки християнства в Києві. Вважається також, що це подія могла статися пізніше — влітку 983 року, в період повстання язичників по всьому слов'яно-німецькому світу.

Вважається[3][4] що події, пов'язані з кончиною Феодора та Іоанна в певній мірі вплинули на рішення Володимира стати християнином. Його потрясло те, що трапилося, а саме та мужність, з якою варяг Феодор наодинці протистояв натовпу розлючених киян, яке могло бути явлено лише при захисті праведної справи.