Фердинандо Ґаліані

У трактаті Ґаліані розглядає питання про вартість речей, про податки, грошові відсотки, позики, природу і походження банків, державні борги, вексельний курс та інші. Він заперечує думку, ніби висока вартість предметів є доказом бідності населення, а навпаки, стверджує, що, за винятком деяких надзвичайних випадків, висока вартість предметів свідчить про добробут і багатство країни. Він виступає також проти контролювання відсотків і рекомендує розцінювати монету як товар. Теорія вартості розглядається у зв'язку з корисністю із зазначенням на спадання граничної корисності і на еластичність попиту за ціною.

Перебуваючи на посаді посла, Ґаліані виступав проти великих суспільних бунтів, які, на його думку, спричиняють економічну катастрофу. Голодні бунти 1764 р., викликані європейськими зерновими ембарго, викликали в Ґаліані почуття жаху. Як наслідок він написав працю «Діалоги на зерновому ринку» (1770). Праця вийшла в Парижі (за деякими даними у Лондоні), французькою мовою «Dialogues sur le commerce des bleds», після якої про Ґаліані заговорили як про економіста. Водночас ця праця викликала чимало заперечень з боку фізіократів, принципи яких вона різко критикувала. («Діалоги» були відредаговані Дені Дідро і Ф.М. Гріммом). В «Діалогах» Ґаліані стверджував, що реалістична економічна політика базується на місцевих обставинах та потребах. Він виступав за регулювання торгівлі. Ця позиція була цілком протилежною до концепції фізіократів про вільне ринкове становище. Ґаліані не вирішує питання кшталтом абсолютної свободи торгівлі. У своєму листуванні він чітко зазначив свою точку зору:

Я нічого не маю проти свободи торгівлі і навіть схвалюю її, коли справа стосується грошей. Але хліб — предмет особливого роду; турбуватися про нього має поліція, а не торгівля

Краща система в продовольчому питанні є відсутність будь-якої системи. При організації продовольчої справи не можна орієнтуватися на інші країни, бо кожна з них знаходиться в своєрідних умовах. У малих державах з невеликою територією, але з великою кількістю мануфактур і ремесел, громадські магазини запасів, на думку Ґаліані, необхідні. Держави, середні за площею, Ґаліані поділяє на держави з родючими ґрунтами (Сицилія, Сардинія, Мілан) і неродючими (Голландія, Женева і т. ін.). Повна свобода торгівлі доречна в державах з неродючими ґрунтами. Виключно землеробські держави повинні постійно перебувати в жалюгідному стані економічного розвитку, оскільки тільки промисловість і морська торгівля складають основу багатства народів. Переваги Ґаліані в тому, що він замість абсолютних принципів шукає більш стійких опорних пунктів у вивченні досвіду, при цьому окреслює певні межі для державного втручання.

Успіху книги багато сприяли ще й такі чинники як легка, мова, та велика кількість дотепних критичних зауважень. «Діалоги» мали величезний вплив на суспільну думку того часу.

Проти Ґаліані виступило багато фізіократів: Дюпон де Немур, Мерсьє де Ларівьер, Бодо, Мореллі. Ґаліані був ображений цією полемікою і за посередництвом мадам д'Епіне та її коханого Грімма домігся конфіскації брошури Мореллі. Це викликало сильне роздратування в таборі фізіократів.