Формула-1 — Гран-прі Італії 1981
Гран-прі Італії 1981 року (італ. LII Gran Premio d'Italia) — тринадцятий етап чемпіонату світу 1981 року з автоперегонів у класі Формула-1, що відбувся 13 вересня на автодромі Монца. Свою третю перемогу в сезоні та другу поспіль здобув Ален Прост з команди Рено, лідирувавши протягом усієї гонки.
LII Gran Premio d'Italia | ||
13-й з 15 етапів сезону 1981/ Гонка №355 | ||
← 12.Нідерланди • 14.Канада → | ||
Дата | 13 вересня 1981 року | |
Місце | Монца, Ломбардія | |
Траса | Монца | |
Довжина кола | 5.800 км | |
Дистанція | 301.6 км (52 кола) | |
Погода | Хмарно[1] | |
Поул | ||
1:33.467 | Рене Арну | Рено |
Найшвидше коло | ||
1:37.528 (48 коло) |
Карлос Ройтеманн | Вільямс-Форд |
Подіум | ||
Переможець | Ален Прост | Рено |
2 місце | Алан Джонс | Вільямс-Форд |
3 місце | Карлос Ройтеманн | Вільямс-Форд |
1980 ← Гран-прі Італії 1981 → 1982 |
Перегони
Пілот | Команда | Кіл | Час | Старт | Очок | |
---|---|---|---|---|---|---|
1 | Ален Прост | Рено | 52 | 1:26:36.897 | 3 | 9 |
2 | Алан Джонс | Вільямс-Форд | 52 | + 22.175 | 5 | 6 |
3 | Карлос Ройтеманн | Вільямс-Форд | 52 | + 50.587 | 2 | 4 |
4 | Еліо де Анджеліс | Лотус-Форд | 52 | +1:32.902 | 11 | 3 |
5 | Дідьє Піроні | Феррарі | 52 | +1:34.522 | 8 | 2 |
6 | Нельсон Піке | Бребгем-Форд | 51 | двигун | 6 | 1 |
7 | Андреа де Чезаріс | Макларен-Форд | 51 | вибух покришки | 16 | |
8 | Бруно Джакомеллі | Альфа Ромео | 50 | +2 кола | 10 | |
9 | Жан-П'єр Жар'є | Озелла-Форд | 50 | +2 кола | 18 | |
10 | Браян Гентон | Тоулмен-Гарт | 49 | +3 кола | 23 | |
Схід | Маріо Андретті | Альфа Ромео | 40 | двигун | 13 | |
Схід | Дерек Делі | Марч-Форд | 36 | коробка передач | 19 | |
Схід | Патрік Тамбе | Ліж'є-Матра | 22 | прокол шини | 15 | |
Схід | Найджел Менселл | Лотус-Форд | 21 | підвіска | 12 | |
Схід | Джон Вотсон | Макларен-Форд | 19 | аварія | 7 | |
Схід | Рікардо Патрезе | Ерроуз-Форд | 18 | коробка передач | 20 | |
Схід | Мікеле Альборето | Тіррелл-Форд | 17 | аварія | 22 | |
Схід | Елісео Саласар | Інсайн-Форд | 13 | вибух покришки | 24 | |
Схід | Рене Арну | Рено | 12 | аварія | 1 | |
Схід | Жак Лаффіт | Ліж'є-Матра | 11 | повільний прокол | 4 | |
Схід | Едді Чівер | Тіррелл-Форд | 11 | розворот | 17 | |
Схід | Слім Борґудд | АТС-Форд | 10 | розворот | 21 | |
Схід | Жиль Вільньов | Феррарі | 5 | двигун | 9 | |
Схід | Ектор Ребаке | Бребгем-Форд | 1 | електрика | 14 | |
НКВ | Марк Зурер | Теодор-Форд | ||||
НКВ | Беппе Габ'яні | Озелла-Форд | ||||
НКВ | Дерек Ворвік | Тоулмен-Гарт | ||||
НКВ | Зіґфрід Стор | Ерроуз-Форд | ||||
НКВ | Кеке Росберг | Фіттіпальді-Форд | ||||
НКВ | Чіко Серра | Фіттіпальді-Форд | ||||
Кола лідирування
- 1—52 — Ален Прост.
Положення в чемпіонаті після Гран-прі
|
|
- Примітка: Тільки 5 позицій включені в обидві таблиці.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.