Форт-Релайянс

Форт-Релайянс (англ. Fort Reliance) — покинута факторія на території Юкону, Канада. Факторія була заснована у 1874 році і слугувала центром скупівлі пушнини і продажі побутових товарів індіанцям та старателям. Згодом багато населених пунктів та річок на Юконі йменувалися за віддаллю від Форт-Релайянс.

Форт-Релайянс
англ. Fort Reliance
Форт-Релайянс, малюнок Вілліс Еверет, 1884 рік. Праворуч на малюнку — хатинка індіанців

Координати 64°08′56″ пн. ш. 139°28′13″ зх. д.

Країна  Канада
Адмінодиниця Юкон
Дата заснування 1874
Офіційна мова англійська мова, французька мова (Юкон)
Населення 0 осіб 
Часовий пояс UTC-8, влітку UTC-7
GeoNames 5955924
OSM 391455 ·R (Юкон)
Форт-Релайянс
Форт-Релайянс (Канада)

Фізико-географічний опис

Форт-Релайянс розміщений на східному березі річки Юкон, 10 км вниз за течією від сучасного міста Доусон-Сіті і за 5 км нижче від колишньої резервації індіанців Музегайд.

Історія

Заснування

Задовго до появи перших білих людей на цій місцевості проживали індіанці племені ген, — попередники сучасних Тшондек-Гвечин (англ. Tr’ondëk Hwëch’in). Їх поселення — Han-Dorf Jutl’à’ K’ät (Nuklako) — розміщувалося на західному березі Юкону[1]..

У 1874 в поселенні Сент-Майкле торговець пушниною Франсуа Мерсьє (Francois Mercier) найняв Джека МакКуестена і Альфреда Мейо (Alfred Mayo) на службу в Комерційну Компанію Аляски. Він запропонував їм побудувати факторію вверх по річці Юкон, у малодослідженому на той час районі. Керувати факторією мав МакКуестен. У червні цього ж року на невеличкому пароплаві «Юкон», з трьома баржами на причепі, Мерсье і МакКуестен відправилися вверх по Юкону. Щодня вони витрачали по шість годин, рубаючи дрова для парової машини. На кожній існуючій факторії по дорозі вони залишали одну баржу. З останньою баржою, завантаженою трьома тоннами припасів, вони добралися до найдальшого місця на Юконі.

Проблукавши у заплутаному між островами руслі Юкону, вони врешті вибрали місце для факторії Форт-Релайянс на східному березі Юкону, напроти літнього табору індіанців племені ген. Індіанцям вже не потрібно було долати сотні миль, щоб продати хутра у форті Юкон. Мерсье, допомігши розчистити місце під забудову, через два дні відплив до свого призначення, а у Форт-Релайянс залишилися МакКуестен і 18-річний Франк Бенфілд. Вони найняли індіанців ген для заготівлі колод для зрубів, а також для полювання і заготівлі м'яса на зиму. Цього ж літа були збудовані три однакові зруби, кожен розміром 10×8 м — будинок для проживання, склад і магазин. На зиму МакКуестен і Франк Бонфілд мали тепле житло і достатньо їжі.

Бізнес

Ще до закінчення зими індіанці розкупили, точніше, обміняли на пушнину, всі запаси продуктів і господарських товарів. Факторія виявилися дуже прибутковою. Не зважаючи на приставку до своєї назви «Форт-», поселення не було фортифіковане і навіть не обгороджене повністю. У наступні роки після реорганізації Комерційної Компанії Аляски справи пішли гірше, підвищилася конкуренція, закупівельні ціни на хутро значно зросли, індіанці навчилися робити вигоду з конкуренції між факторіями і компаніями.

У 1877 році Форт-Релайянс вже перестав бути таким прибутковим. Весною цього року виник перший серйозний конфлікт з місцевими індіанцями. Попереднього року, коли Гарпер і Мейо вирушали за новим товаром вниз по Юкону до Сент-Майкл, вони залишили частину нерозпроданого товару у Форт-Релайянс і індіанці відразу його розібрали, не заплативши. Цього ж року Мейо вирішив забрати нерозпроданий товар з собою, що викликало незадоволення індіанців. При навантаженні баржі один молодий хлопець спробував викрасти пакунок з тютюном, Мейо помітив це і відібрав пакунок назад, що мало не спровокувало бійку. Сяк-так старійшини заспокоїли індіанців і Мейо з Гарпером відплили до Сент-Майкл, але там вони відмовилися повертатися до Форт-Релайянс. Факторія була покинута разом зі всіма товарами, що там ще залишалися[2].

Але через два роки МакКуестен повернувся до Форт-Релайянс щоб знову продовжити торгівлю. Ще по дорозі до факторії, МакКуестен дізнався, що після залишення Форт-Релайянс індіанці знайшли там борошно з арсеном, яку використовували для боротьби з гризунами. Дві літні індіанки і одна сліпа дівчина, спробувавши цього борошна, померли від отруєння[3].

Вождь іншого племені застерігав Маккуестена, що той ризикує життям, повертаючись до Форт-Релайянс, але МакКуестен знехтував попередженням. Основна причина — спорудження нової факторії потребувало додаткових коштів і часу. Окрім того, цей вождь мав свій інтерес — він хотів мати факторію поблизу поселення свого народу[4].

На здивування МакКуестена, індіанці ген зустріли його дуже приязно і радо. Вони заплатили за весь товар, який вони колись розтягнули з факторії, а МакКуестен за смерть дівчини заплатив 6 доларів і віддав пса. Щодо жінок, які померли від отруєння, то всі дійшли згоди, що вони самі винні у цьому і старі жінки не мали цінності у племені. Конфлікт було залагоджено і факторія знову запрацювала[5].

Станом на 1880 рік у факторії проживали 82 індіанці і 1 білий чоловік. Наступні кілька років прибулі старателі будували свої зруби поблизу Форт-Релайянс[6]. У 1882 році у форті зимували вже 12 білих старателів, які промишляли наступного літа на річках Форті Майл і Сіксті Майл.

Закриття факторії

Наприкінці весни 1886 року, коли було відкрито золото на річці Форті-Майл, торгівля пушниною відразу занепала, факторія втратила своє значення і була покинута і білими, і місцевими індіанцями. Всі перебралися до нового селища Форті-Майл, а колоди з будинків згодом були використані як паливо для пароплавів[7]. 1927 року там залишався лише один зруб, який згодом теж був знищений[8].

Зараз там залишися лише окремі сліди артефактів.

Примітки

  1. Prologue. Klondike Gold Rush.
  2. Webb, MelodyYukon: The Last Frontier UBC Press, 1993. p. 65.
  3. Gaffin, Jane. (2004) «The Trading Trio of Arthur Harper, Al Mayo, and Jack McQuesten», Diarmani Website, accessed 30 June 2014
  4. Webb, Melody. Yukon: The Last Frontier UBC Press, 1993. p. 67.
  5. Webb, Melody. Yukon: The Last Frontier UBC Press, 1993. p. 66-67.
  6. Webb, Melody. Yukon: The Last Frontier UBC Press, 1993. p. 102.
  7. «Leroy Napoleon (Jack) McQuesten», Alaska Mining Hall of Fame, accessed 30 June 2014
  8. Berton, 2005, с. 185.

Література

  • McQuinsto, James (2007). Captain Jack: Father of the Yukon. Outskirts Press. ISBN 978-1432714581.
  • Berton, Laura Beatrice (2005). I Married the Klondike. Madeira Park, BC, Canada: Harbour Publishing. ISBN 1-55017-333-2.
  • Webb, Melody (1993). Yukon, the Last Frontier. U.S. Department of the Interior.
  • Clark, Donald Woodforde (1995). Fort Reliance, Yukon: an archaeological assessment. Canadian Museum of Civilization. ISBN 9781772821420.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.