Фрадков Михайло Юхимович

Миха́йло Юхи́мович Фрадко́в (нар. 1 вересня 1950, с. Курумоч, Красноярський район, Куйбишевська область, РРФСР) — російський політик.

Фрадков Михайло Юхимович
Народився 1 вересня 1950(1950-09-01)[1][2] (71 рік)
Куйбишев, РРФСР, СРСР
Країна  Росія
Діяльність політик, економіст
Alma mater Московський державний технологічний університет «Станкін»d і Всеросійська академія зовнішньої торгівліd
Науковий ступінь кандидат економічних наук
Знання мов російська
Посада Директор Служби зовнішньої розвідки Росіїd і голова Уряду Російської Федерації
Партія КПРС, Вітчизна — вся Росіяd і Єдина Росія
Конфесія РПЦ
Діти Фрадков Петро Михайловичd
Нагороди
Сайт government.ru/government/

Голова уряду Російської Федерації (з 5 березня 2004 за 12 вересня 2007 року), директор Служби зовнішньої розвідки Росії (з 6 жовтня 2007 до 5 жовтня 2016 року).

Життєпис

Освіта
  • 1972 — закінчив Московський верстатоінструментальний інститут.
  • 1981 — закінчив Всесоюзну академію зовнішньої торгівлі.
  • Володіє англійською та іспанською мовами.

Кар'єра
Країни, в яких Михайло Фрадков потрапив під санкції
  • 1973–1975 — працював в апараті радника з економічних питань при посольстві СРСР в Індії.
  • З 1975 року працював в зовнішньоторговельному об'єднанні «Тяжпромекспорт».
  • З 1984 року працював на різних посадах в Головному управлінні поставок, в Головному управлінні координації та регулювання зовнішньоекономічних операцій міністерства зовнішніх економічних зв'язків СРСР.
  • У 1991–1992 роках — старший радник Постійного представництва РФ при відділенні ООН і інших міжнародних організацій в Женеві.
  • У 1993–1997 роках — перший заступник міністра зовнішніх економічних зв'язків РФ.
  • З 1997 року — тимчасовий виконувач обов'язків міністра зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі РФ.
  • У 1997–1998 роках — міністр зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі РФ.
  • У квітні 1998 року пішов у відставку з посади міністра зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі РФ.
  • У 1997–1998 роках був членом Урядової комісії з питань Співдружності Незалежних Держав і Комісії уряду РФ по оперативних питаннях.
  • З квітня 1998 року — голова ради директорів компанії «Інгосстрах», одночасно з грудня 1998 року очолював секцію по страхуванню в Консультативній Раді з іноземних інвестицій під патронажем Євгенія Примакова.
  • Лютий — травень 1999 року — генеральний директор страхової компанії «Інгосстрах».
  • У травні 1999 року посів посаду міністра торгівлі РФ у складі уряду Сергія Степашина і зберіг його при формуванні кабінету Володимира Путіна в серпні 1999 року до березня 2000 року.
  • 28 березня 2001 року призначений на пост директора Федеральної служби податковій поліції РФ.
  • У березні 2003 року після скасування ФСНП призначений повноважним представником Росії при ЄС в ранзі федерального міністра.
  • У червні 2003 року призначений спеціальним представником Президента Російської Федерації з питань розвитку відносин з Європейським союзом (із збереженням колишньої посади).
  • З 5 березня 2004 року очолював кабінет міністрів Російської Федерації.
  • 12 вересня 2007 року подав у відставку з посади прем'єра, з мотивацією дати простір для кадрових рішень президнту Росії Путіну напередодні виборів в Думу і президентських виборів.
  • 6 жовтня 2007 — 5 жовтня 2016 року — директор Служби зовнішньої розвідки Росії.
  • 6 квітня 2018 року включений до списку санкцій США в числі 17 урядовців та 7 бізнесменів з Росії[3].

Родина

Одружений, має двох синів.

Примітки
  1. Енциклопедія Брокгауз
  2. Munzinger Personen
  3. США расширили санкционный список в отношении России. РИА Новости (рос.). 6 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.