Франко Альфано

Франко Альфано (італ. Franco Alfano; 8 березня 1875 — 27 жовтня 1954) — італійський композитор, піаніст і музичний педагог. Найбільш відомий як автор опери «Воскресіння» (1904), а також тим, що завершив оперу Пуччіні «Турандот» (1926).

Франко Альфано
італ. Franco Alfano
Основна інформація
Дата народження 8 березня 1875(1875-03-08)[1][2][…] або 8 березня 1876(1876-03-08)[3]
Місце народження Неаполь, Італія або Posillipod, Municipality 1 of Naplesd, Неаполь, Італія[3]
Дата смерті 27 жовтня 1954(1954-10-27)[2][4][…]
Місце смерті Санремо, Провінція Імперія, Лігурія, Італія[3]
Громадянство Італія[5] і Королівство Італія
Професії піаніст, композитор, музичний педагог, письменник
Освіта Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
Жанри опера і симфонія
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився 1875 року[6] у Позілліпо поблизу Неаполя. Брав приватні уроки фортепіано у Алессандро Лонго. В Неаполітанській консерваторії вивчав гармонію і композицію у Камілло де Нардіса (1857—1951) і Паоло Серрао. Пізніше у Лейпцизькій консерваторії вивчав композицію під керівництвом Ганса Зітта і Саломона Ядассона. Певний час жив в Лейпцигу, де познайомився зі своїм кумиром Едвардом Грігом, а також в Парижі. Успішно концертував як піаніст у багатьох містах Європи.

Основною сферою творчості Альфано була опера. З дев'яти його творів цього жанру три звичайно вважають найбільш значимими:

  • «Воскресіння» (за романом Л. М. Толстого, 1904);
  • «Легенда про Шакунталу» (1921; 2-га редакція — «Шакунтала», 1952);
  • «Сірано де Бержерак» (за однойменною п'єсою Едмона Ростана, 1936).

З 1919 року працював директором і професором композиції Музичного ліцею в Болоньї, з 1923 року очолював Музичний ліцей ім. Верді в Турині; з 1940 року — художній керівник оперного театру в Палермо[7].

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #122788346 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Archivio Storico Ricordi — 1808.
  4. Musicalics
  5. LIBRIS — 2012.
  6. До недавнього часу історики музики часто вказували невірний рік народження — 1876.
  7. Вайнкоп, 1982, с. 8-9.

Джерела
  • Вайнкоп Ю., Гисун И. Краткий баиографический словарь композиторов. — 5-е изд., испр., доп. — Л. : Музыка, 1982. — 200 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.