Франсуа Ленорман

Франсуа́ Ленорма́н (фр. François Lenormant; 1837—1883) — французький ассиріолог, антрополог, археолог, історик, мистецтвознавець, нумізмат та бібліотекар; професор у Сорбонні. Член французької Академії надписів та красного письменства.

Франсуа Ленорман
фр. François Lenormant
Народився 17 січня 1837(1837-01-17)[1][2][3]
Париж, Франція
Помер 9 грудня 1883(1883-12-09)[3] (46 років)
Париж, Франція
Країна  Франція
Діяльність антрополог, археолог, мистецтвознавець, історик, assyriologist, бібліотекар, нумізмат, письменник
Членство Академія надписів та красного письменства
Батько Charles Lenormantd
Мати Amélie Lenormantd
Роботи у Вікіджерелах
 Франсуа Ленорман у Вікісховищі

Біографія
Інститут Франції (1871)

Франсуа Ленорман народився 17 січня 1837 року в місті Парижі в сім'ї відомого археолога і нумізмата XIX століття Шарля Ленормана[4] та Амелі Сівок (1803—1893) — прийомної племінниці Жюлі Рекам'є[5]. Батько хлопчика мріяв, щоб син продовжив його справу і вже з шести років займався з ним грецькою мовою та історією стародавнього світу. Ленорман-молодший ставився до занять ретельно і з великим інтересом і вже у віці чотирнадцяти років опублікував свою першу роботу «Lettre à M. Hase sur des tablettes grecques trouvées à Memphis» про знайдені в Мемфісі артефакти в журналі «Revue archéologique»[6].

1854 року Франсуа Ленорман за рукописами свого батька видав «Записки про живопис Полігнота в Лесхе і Дельфах»[4].

1856 року він отримав приз Французької академії за есе під назвою «Classification des monnaies des Lagides», а 1862 року він став помічником бібліотекаря в Інституті Франції[6].

1874 року Франсуа Ленорман був призначений професором археології в Національній бібліотеці Франції[6].

1875 року, разом з бароном Жаном де Вітте, він взяв участь у створенні Gazette archéologique[6].

1881 року Франсуа Ленорман видав свою найвідомішу роботу під назвою: «Manuel d'histoire ancienne de l'Orient»[4].

Серед інших численних праць вченого, найбільший інтерес у вченому світі викликали такі твори: Lettres assyriologiques et épigraphiques (1871), Les premières civilisations (1874), Les sciences occultes en Asie (1874), Les origines de l 'histoire d'apres la Biblia et les traditions des peuples orientau x' (1880; твір апологетичного характеру), 'La grande Grèce' (1881), 'Monnaies et médailles' (1883), 'Recherches archéologiques à Eleusis' (1862), «Monographie de la voie éleusinienne» (1864), «Essai sur l'organisation politique et economic de la monnaie dans l'antiquité» (1863) і текст до видання гравюр з картин неаполітанського музею (1868)[4][7].

Франсуа Ленорман помер 9 грудня 1883 року у рідному місті[6].

Див. також
  • Афіна Ленормана

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC — 2010.
  3. Encyclopædia Britannica
  4. Сомов А. И. Ленорман, французские археологи // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  5. Biographie d'Amélie Lenormant (1803—1893), née Cyvoct
  6. François Lenormant // The Catholic Encyclopedia.
  7. Meyers Konversationslexikon.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.