Франсуа де Труа

Народився у сім'ї Тулузького живописця Ніколя Антуана де Труа (фр. Nicolas de Troy, 1608 — 15 вересень 1684), який працював в регіоні Лангедок[4][5]. Старший брат Франсуа де Тру — Жан де Труа (фр. Jean de Troy, 4 квітня 1638 — 25 червень 1691), теж був художником, який писав історичні полотна та створив Академію мистецтв в Монпельє.

Спочатку Франсуа основним навичкам живопису навчався в майстерні батька, потім вступив до майстерні місцевого художника Антуану Дюрану (фр. Antoine Durand). У двадцятичотирьохрічний віці Франсуа відправився в Париж, де продовжив навчання у портретиста Клода Лефевра (фр. Claude Lefèbvre, 1633 — 25 квітень 1675) та Нікола-П'єра Луара (фр. Nicolas-Pierre Loir, 1624—1679). На своячениці Луара — Жанні Котелль, де Труа одружився в 1669 році.

Серед ранніх робіт Франсуа історики називають дизайн гобеленів для фаворитки Людовика XIV — мадам де Монтеспан, а також міфологічні картини «Сусанна і старці» та «Лот і його дочки», які знаходяться зараз в Ермітажі.

У перші роки життя в столиці Франсуа подружився з живописцем, гравером, критиком і дипломатом Роже де Пиль (фр. Roger de Piles, 7 жовтня 1635- 5 квітня 1709), який познайомив його з голландським та фламандським живописом. У 1671 році художник став претендентом Королівської Академії живопису і скульптури, а в 1674 році був прийнятий у члени Академії, як історичний живописець, представивши журі картину «Меркурій відрізає голову Арґусу».

Після смерті його вчителя Лефевра у 1675 році, де Труа вирішив присвятити себе портретного жанру в надії на замовлення колишніх клієнтів його покійного вчителя. У 1679 році художник отримав свій перший престижний замовлення на портрет посла Швеції Нільса Більке, а через рік написав портрет нареченої спадкоємця французького престолу дофіна Людовика — Анни-Марії Баварської. Після успіху цих картин де Труа протягом майже п'яти десятиліть безперервно працював в придворних колах. Замовникам подобалася здатність художника підкреслювати їх манери, соціальний стан та модні наряди. Клієнтами художника були мадам де Монтеспан, її син, позашлюбна дитина короля — Луї-Огюст де Бурбон, герцог дю Мен і його дружина Анна-Луїза-Бенедикта де Бурбон-Конде.

У 1690 році Труа був призначений головним придворним живописцем поваленого англійського короля Якова II Стюарта, який був прийнятий Людовіком XIV і перебував у вигнанні в Сен-Жерменському палаці. У період з 1698 по 1701 рік, коли між Францією і Великою Британією було перемир'я, прихильники Якова II — якобіти привозили в Англію з Парижа портрети сина короля Джеймса Френсіса Едуарда Стюарта і його сестри — принцеси Луїзи-Марії. У ці роки Франсуа допомагав його кращий учень — Алексіс Симон Белл (англ. Alexis Simon Belle, 12 січня 1674 — 21 листопада 1734). В 1670 Белл отримав Римську премію, але не поїхав в Італію.

У 1698 році Франсуа де Труа був призначений професором Королівської Академії, в 1708 році став її директором, а у 1722 році — ад'юнкт-ректором. Студентом де Труа був його син Жан-Франсуа де Труа, який також став портретистом та дизайнером гобеленів, на яких зображував галантні сцени та любовні зустрічі в стилі рококо. До речі, картини батька і сина часто плутають. Крім цього, учнями де Труа-старшого були художники Андре Бойс (фр. André Bouys, 1656—1740) і німецький портретист Джон Клостерман (нім. John Closterman 1660 — 24 травня 1711).

Франсуа де Труа помер у 1730 році в Парижі у віці вісімдесяти п'яти років[4].

Писав історичні картини і портрети, відрізняючись свободою і м'якістю пензля та приємним, хоча і надто червонуватим колоритом. Історичні композиції маложиттєві та безстільні, але, як портретист, він був у великій пошані у своїх сучасників, особливо у дам, яким догоджав, зображуючи їх ідеально-прекрасними богинями Олімпу. Його воліли таким майстрам, як Ларжильєр та Гіацинта Ріґо, величали французьким Тиціаном і Ван-Дейком. Він портретировал всю королівську прізвище, багатьох з придворних сановників, їхніх дружин і дочок. З його творів заслуговують бути згаданими портрети: його самого (Уффіці, Флоренція), його дружини (в Ермітажі), архітектора Ж. Мансара, скульптора Дежардена (в Луврі), герцогині де-Мен (в Орлеанському музеї) герцога де-Мен (в Дрезденської галереї) картина «Генріх IV урочисто приймає кавалерів ордена св. Духа» (у Серсальском музеї). Багато хто з його портретів відтворені у гравюрі Едекнілом, Дереві, Пуайлі та іншими видатними майстрами. Сам він гравіював вид катафалка Марії-Терезії, дружини Людовика XIV.

• Картини Франсуа де Труа
• 
  Жуль Ардуен-Мансар
• 
  Луїза Марія Стюарт, 1705
• 
  Елізабет Жаке де ла Ґерр
• 
  Жан де Лафонтен
• 
  Бенкет цариці Дідони та Енея, 1704.
• 
  Чарльз Мутон, 1690
• 
  Фрідріх, барон де Кнабенау (Friedrich Baron de Knabenau), 1670
• 
  Марія Анна Крістіна Вікторія Баварська, 1690
• 
  Луїза Франсуаза де Бурбон
• 
  Франсуаза-Марія де Бурбон
• 
  Мадам де Бріон з сином Анрі де Лоррен, 1697
• 
  Герцогиня Ла Ферте з Людовиком XV (на колінах) та Людовиком II Бретонським, 1710

• Cailleux, Jean, Some Family and Group Portraits by Francois de Troy (1645—1730) in The Burlington Magazine, vol. 113, no. 817 (April 1971), pp. i-xviii
• Brême, Dominique, François de Troy 1645—1730 (Paris, ed. Somogy, Editions d'art, 1997, 199 pages, ISBN 978-2-85056-278-5)

• Франсуа де Труа на сайті Culture.gouv.fr (фр.)
• Франсуа де Труа на сайті Національної портретної галереї у Лондоні (англ.)