Гіацинт Ріґо

Народився в Перпіньяні. В хрестини отримав дуже довге ім'я (Hiacint Francesc Vathias Pere Martyr Andreu Joan Rigau). В історію мистецтв увійшов під ім'ям у французькій фонетичній формі — Іасент Ріго, бо працював у Парижі і Версалі.

З 1681 року оселився в Парижі. Навчався в Академії. У 1682 році за визначні успіхи в живопису отримав Римську премію, вищу нагороду учня.

З 1700 року член Академії, з 1710 року її професор, з 1733 року — директор.

Помер у Парижі.

Шарлота-Елізабета Пфальцська, маркіза Орлеанська

Худ. Г. Ріго, Жан-Батіст Дюкассе, вдалий пірат і адмірал короля Людовика XIV. Париж, Морський музей

Необхідність писати можновладців і нобілей, примусила художника укладатися в загально прийняті норми, канони парадного портрету, що були вироблені до нього і які він підтримував. Звідси розкішні перуки, величні пози особ, позбавлених величі в житті і особистої значущості, пишні костюми посадовців, розкішна драперія майже в кожнім портреті.

У Ріго перш за все треба дивитися на обличчя моделей, що розкажуть про портретованого найбільше. Бо багата драперія і розкішний колорит слугують для репрезентивних цілей, це барокове тло, барокове середовище доби. В обличчях він зберігає правдиву лінію реалізму, що йде від портретистів Іспанії, не лестивших моделям-можновладцям, реалізму художників північної Італії (сучасника Ріго Вітторе Гісланді та ін.). Тому товста модель товста і у Ріго, який не ховав зморшок на непривабливому обличчі чи подвійного підборіддя ні у маркіз, ні у архиєпископа Парижу. Він не робив привабливою непривабливу модель. Компліменти закінчувалися на одязі, з обличчя починалася сувора правда.

Важливою особливістю віртуозних портретів Ріго була здібність відтворення в гравюрі без втрати повноцінних мистецьких якостей. Портрети в гравюрі лише втрачали кольори, а не характеристики моделей. Завдячуючи портретам Ріго, можна побачити зовнішність багатьох колег майстра — художників Себастьяна Бурдона, П'єра Міньяра, гравера П'єра Древе, вченого секретаря Французької Академії наук Фонтенеля.

• 
  Гравер Жан Деллє (Gravure Jean Daullé). Автопортрет Іасента Ріго, 1742 р. Приватна збірка
• 
  Портрет художника Себастьяна Бурдона — гравюра портрета Ріго виконана Лореном Карсом (Laurent Cars).
• 
  Невідомий майстер Франції 18 ст. Замальовка портретів Іасента Ріго у салоні 1704 року, приватна збірка.
• 
  Жан де Брюнне. Гравюра з портрету Ріго роботи Корнеліса Мартіна Вермілена (Cornelis Martinus Vermeulen), 1689 р.

• 
  Художник Шарль Лебрен з подвійного портрету Лебрена і Пьєра Міньяра. 1730 р. Лувр
• 
  Портрет скульптора Куазевокса

• 
  Марія Серра, мати Гіацинта Ріго, 1695 р.
• 
  Малюнок дівчинки до портету родини (la famille de Marillac d’Ecquevilly)
• 
  Портрет акторки Марі-Анн Варіс в виставі «Вертумн і Помона»

• 
  Розп'яття Христа. Музей Ріго в Перпіньяні
• 
  Святий Андрій Первозваний

• 
  Август III, король Польщі і курфюрст Саксонський
• 
  Король Данії Фредерік IV
• 
  Король Франції Луї XV дитиною, Версаль

• Claude Colomer: La famille et le milieu social du peintre Rigaud. Éditioin Sinthe, Perpignan 1973 (Connaissance du Roussillon; 2).
• Stéphan Perreau: Hyacinthe Rigaud (1659—1743). Le peintre des rois. Nouvelles Presses du Languedoc, Montpellier 2004, ISBN 2-85998-285-X.
• Гос. Эрмитаж. Картинная галерея, каталог 1, Л, «Аврора», 1976