Францішек Заблоцький

Францішек Заблоцький (пол. Franciszek Zabłocki, 2 січня 1752 — 10 вересня 1821) — польський комедіограф, журналіст та письменник часів занепаду Речі Посполитої.

Францішек Заблоцький
Псевдо Ксаверій Миколай
Народився 2 січня 1752(1752-01-02)[1][2]
Волинь, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер 10 вересня 1821(1821-09-10)[1][2] (69 років)
Конськоволя, Пулавський повіт, Люблінське воєводство, Польща
Підданство Річ Посполита
Національність поляк
Діяльність письменник, комедіограф
Знання мов польська[1]
Членство Торговицька конфедерація
Конфесія католицтво
Рід Заблоцькі
Батько Станіслав Заблоцький
Мати Барбара Прушинська
Герб

Життєпис

Походив зі шляхетського роду Заблоцьких гербу Лада. Народився 1752 року на Волині, син Станіслава (помер рано) та Барбари, уродженої Прушинської, від другого шлюбу Хмельовської (з 1758 р.).

В дитинські мешкав та здобував освіту на українських землях. Спочатку освіту здобув у коледжі піарів у Великих Межирічах, потім вступив до новіціяту єзуїтів, де перебував 3 роки. З 1770 до 1774 року знаходився при дворі Антона Горського, столиника чеханівського.

Незважаючи на відмову від вступу до монастиря Ордену єзуїтів, він був тісно пов’язаний з річ-посполитівським пост-єзуїтським літературним середовищем - у 1774 році він був співавтором перекладів «Пісень усіх» Горация.

У 1774 році стає чиновником в Едукаційній комісії (на кшталт Міністерства освіти). На цій посаді відвідував школи на українських землях: Волинського, Подільського, Брацлавського та Київського воєводств. У 1774–1777 роках як автор статей співпрацював з журналом «Приємні та корисні забави».

У 1778 році він був помічений Комісією національної освіти та Королем Речі Посполитої завдяки його перекладу творів К. де Сен-Реаля, які були схвалені для читання у школах, підпорядкованих Комісії. У серпні 1780 р. король Речі Посполитої Станіслав Август Понятовський нагородив Заблоцького медаллю «Мерентібус» та 100 дукатами (виплачено 8 лютого 1781 р.) за комедію «Забобонник».

З 1781 до 1788 року співпрацює з Національним театром, для якого складає твори. У 1783 році стає секретарем Товариства елементарної книги. З цього моменту активно займається редагування та друкуванням книг для шкіл. Перекладає наукові та просвітницькі твори з французької та німецької мов. У 1784 році займався налагодження роботи Надвірної друкарні.

У 1791 році призначається виконуючим обов'язки голови канцелярії Едукаційної комісії. У 1792 році долучився до Тарговицької конфедерації. У 1794 році брав участь у повстанні Костюшки. Обіймав низку посади при департаментах Вищої національної ради. Звитяжно бився при обороні Праги, передмістя Варшави.

Після поразки повстання у 1795 році перебирається до Риму, де став священиком. У 1798 році зміг повернутися до Польщі, де був пастором у селі біля пулави, а у 1800 році став пастором у с.Конськоволя, де перебував до самої смерті у 1821 році.

Творчість

Відомий насамперед як комедіограф. В доробку Ф.Заблоцького близько 50 комедій. Як основу використовував твори Шекспіра, Лесажа, Мольєра, Мерсьє, Дідро й Бомарше. При цьому твори Заблоцького насичені польською специфікою. Комедії написані віршами, з дотриманням «трьох єдностей» в дусі класицизму. Їх відзначає соковитість мови, реалістичність, зображення сучасного побуту та типовості персонажів. Заблоцький висміював невігластво, марновірство, відсталість у шляхетському середовищі.

Його перші драматургічні досліди відносяться до кінця 1770-х років. Славу провідного драматурга принесли йому «Залицяння Франтика» 1781 року. Ця комедія досі ставиться на польській сцені. У специфічному м'яко гумористичному, поблажливому, а іноді гірко-іронічному або сатиричному висвітленні поставав тут характерний для побутової комедії Заблоцького світ провінційної шляхти, де вигадливо і комічно переплітаються традиції сарматської старовини і перебільшеного наслідування французької моді. Зникає обтяжений дидактичної повчальністю комізм, що особливо яскраво відбилося в концепції головного героя. Веселощами і безтурботністю віє від ситуацій, мізансцен і, насамперед, персонажів.

Сарказм, гостра просвітницька сатира характерні для комедій «Марновірний» (1781 рік) і «Сарматизм» (1785 рік) зміцнили славу Ф.Заблоцького і визначили його ідейну позицію в період політичних дискусій. Інші відомі комедії «Амфітріон», «Мухаммед Арлекін», «Лікар з Любліна», «Жовтий ковпак».

Також Ф.Заблоцький був автором численних памфлетів політичного спрямування. Найвідомішим є памфлет, спрямований проти Францішека Ксаверія Браницького.

Крім того, в доробку Заблоцького численні вірші на випадок, міфологічна поема «Чотири елементи».

Джерела
  • Kasinowski: Beitr. z. e. Stud. des Lustspieldichters [Autorenlexikon: Zablocki, Franciszek, S. 1 ff. Digitale Bibliothek Band 13: Wilpert: Lexikon der Weltliteratur, S. 14830
  • Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1970, s. 487–503.
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Енциклопедія Брокгауз
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.