Франц Леопольд Нейман

Будучи студентом, Нейман вступив в Соціал-демократичну партію Німеччини (СДПН). Підтримав німецьку революцію листопада 1918 року. Нейман зіграв важливу роль в організації Соціалістичного товариства студентів у Франкфурті-на-Майні, де в 1918 році він зустрів Лео Левенталя, майбутнього колегу по Інституту соціальних досліджень. У Бреслау (сучасний Вроцлав у Польщі), Лейпцигу, Ростоку, Франкфурт-на-Майні, Нейман вивчав юриспруденцію і отримав ступінь доктора наук з юриспруденції в 1923 році.

З 1928 по 1933 працював в Берліні адвокатом, спеціалізуючись на трудовому праві, представляючи інтереси профспілок. У 1932—1933 роках він стає провідним юристом СДПН. Протягом декількох тижнів після приходу до влади націонал-соціалістів, Нейман був попереджений про його неминучий арешт і втік до Англії, де захищає другу докторську дисертацію. За рекомендацією Гарольда Ласкі (проф. Вищої школи економіки, Лондон) Нейман у 1936 році влаштовується на роботу в Інститут соціальних досліджень під керівництвом М.Хоркхаймера під час його перебування в США, спочатку як адміністратор і юридичний консультант, а потім науковий співробітник. Нейман відіграв важливу роль у сприянні Інституту з боку Американського єврейського комітету.

Нейман став відомий в академічному середовищі після публікації роботи «Бегемот: структура та практика націонал-соціалізму» в 1942 році. Це дозволило Нейману після того як керівництво інституту заявило про необхідність скорочення вакансій влаштуватися на роботу до Відділу стратегічних служб (розвідувальна служба США, згодом ЦРУ). Спільно з Маркузе Нейман працює над численними проектами, у тому числі аналізом політичних тенденцій в Німеччині. Їх завданням було виявлення нацистських груп та окремих осіб, які повинні були бути притягнуті до відповідальності за військові злочини. У 1945 р. Нейман працює в службі Нюрнберзького трибуналу з військових злочинів.

У 1948 Нейман стає професором політичних наук в Колумбійському університеті, і допомагає становленню Вільного університету Берліна. У Сполучених Штатах відіграє значну роль у спробах Фонду Рокфеллера зміцнити політичну теорію як складову частину політичної науки в американських університетах.

Нейман загинув в результаті автомобільної аварії в Швейцарії в 1954 році.

• Mattias Iser and David Strecker, Franz L. Neumann: Power Constitution, Critique Constellations 10.2.(June 2003)
• Barry M. Katz, The Criticism of Arms: The Frankfurt School Goes to War. Journal of Modern History 59 (September 1987).
• Barry M. Katz, Foreign Intelligence (Cambridge, MA: Harvard University Press, 1989).
• Contested Legacies: Political Theory and the Hitler Regime. Special Issue of the European Journal of Political Theory, III.2 (2004).
• David Kettler, Domestic Regimes, the Rule of Law, and Democratic Social Change. (Mobility and Norm Change Vol. 3). Berlin and Cambridge MA: Galda & Wilch Glienecke 2001.
• Michael Neumann, The Rule of Law. Politicizing Ethics. Ashgate New Critical Thinking in Philosophy. 2002.
• Rolf Wiggershaus, The Frankfurt School, Cambridge, Mass., MIT Press, 1994.
• European War Crimes Trials: A Bibliography, compiled and annotated by Inge S. Neumann. Additional material furnished by the Wiener Library, London. Edited by Robert A. Rosenbaum. Publisher: New York, Carnegie Endowment for International Peace, 1951.
• Martin Jay, The Dialectical Imagination. A History of the Frankfurt School and the Institute of Social Research 1923-1950. Little Brown and Company, Canada. 1973.
• C.Wright Mills, Power, Politics and People. New York, 1963.
• William E. Scheuerman, The Rule of Law under Siege, Berkeley CA: University of California Press 1996.
• Allen Weinstein and Alexander Vassiliev, The Haunted Wood: Soviet Espionage in America—the Stalin Era (New York: Random House, 1999), pgs. 249-51, 254, 261.