Франческо Айец

Франческо Айец (італ. Francesco Hayez; 10 лютого 1791, Венеція — 21 грудня 1882, Мілан) — італійський художник та літограф ХІХ ст., француз за походженням.

Франческо Айец
Francesco Hayez
автопортрет Франческо Ацеца у віці 57 років, 1848 р.
При народженні Francesco Hayez
Народження 10 лютого 1791(1791-02-10)[1][2][…]
Венеція, Венеційська республіка[3]
Смерть 12 лютого 1882(1882-02-12)[4][5] (91 рік) або 21 грудня 1882(1882-12-21)[3][3] (91 рік)
  Мілан, Королівство Італія[3]
Поховання
Монументальне кладовище : 
Національність італієць, француз за походженням
Країна  Італія
Жанр біблійні картини, побутовий жанр, парадний портрет
Навчання Франческо Маджотто, Теодоро Маттеіні, художня академія св. Луки (Рим), Венеціанська академія витончених мистецтв
Діяльність художник, фотограф
Напрямок класицизм, Романтизм, реалізм.
Роки творчості 1811—1882
Покровитель граф Чиконьяра
Вплив на класицизм
Вчитель Francesco Maggiottod і Teodoro Matteinid
Відомі учні Ferdinando Brambillad
Працівник Академія Брери
Твори Поцілунок, Triumphant Athleted, Bad der Nymphend, The destruction of the temple of Jerusalemd і Christ and the woman taken in adulteryd
 Франческо Айец у Вікісховищі

Прізвище

Він мав французьке походження, тому італійці, призвичені до переробки іноземних прізвищ, імен та географічних назв по різному вимовляли та писали його прізвище. В літературі минулого можна зустріти напис його прізвища як Хайєс, Гаєс, Гаєц.

Рані роки

Батько був французом, а мати італійкою[6]. Родина не була заможною. Він був наймолодшим сином в родині, де було ще чотири сини. У матері була рідна сестра, чоловік котрої був заможним колекціонером[6]. До них і відіслали наймолодшого сина. До хлопця були уважні і колекціонер і роздивився вхлопці здібності. Тому його влаштували на навчання о майстра-реставратора. Ще малого хлопця перевели до майстерні художника Франческо Маджотто, у котрого він навчався три роки[6] .

Данина стилю класицизм
Франческо Айец. Лаокоон гине разом з синами, 1812, Брера, Мілан.

1809 року у 17 років він виграв конкурс і отримав право на навчання в Римі в академії св. Луки. Його покровителем став граф Чиконьяра, а керівником в академії — скульптор Антоніо Канова[6], сам венеціанець. Згодом серед його знайомців став художник Енгр, француз, що мешкав у Римі. Ймовірно, Енгр знав, що хлопець мав француза-батька. Так, молодий художник опинився в колі художників-класицистів і сам почав працювати в цій стилістиці. Серед перших замов «Одесей в палаці Алкіноя» для короля Неаполя француза Иоахима Мюрата[6], зятя родини Бонапарт. Але вдолю митця втрутились незворотні політичні події. Наполеон Бонапарт програв чергову війну з Союзом європейських монархів, Йоахим Мюрат був розстріляний. Припалацові зв'язки в Неаполі розпалися, молодий Айец був вимушений повернутися у Рим. Але його підтримав граф Чиконьяра, що сприяв отриманню замов на палацові декоративні стінописи. Відомо, що перші фрески Айец створив у Ватикані 1817 року, але гроші на них дав Антоніо Канова[6]. Вони дещо учнівські за задумом, декоративні і орієнтовані на типовий арсенал образів класицизму, давно розроблений легіонами декораторів до нього (орнаменти-гротески, три грації, Меркурій віддає яблуко пастуху Парису. Тетіс купає Ахілла в пекельній річці Стікс). Наскільки вдало опанував молодий художник стилістику пізнього класицизму доводить картина «Смерть Лаокоона з дітьми», переведена художником у побутовий жанр.

Перехід в табір романтизму

Декілька разів він відвідував Мілан, а 1822 року там і оселився[6]. Мілан того часу був під впливом французької культури, там мешкав письменник-француз Стендаль. Навіть на його надгробку напис «Анрі Бейль, міланець. Писав, кохав, жив.» Не дивно, що Мілан став колискою для італійського романтизму. Мілан підпав під владу Австр-Угорщини. Впливовий австрійський міністр Клеменс фон Меттерних дав художнику замову на створення декоративних розписів у Королівському палаці. Айец прибув у Відень і виконав їх. Він не міг знати, що у 1943 році його стінописи загинуть[6].

В присмерковій атмосфері подвласного австрійським загарбникам Мілана палко обговорювали проблеми класицизму і романтизму, в них не міг не брати участі і Айец. Згодом він перейде до табору італійських романтиків, але буде доволі обережним. Його романтизм не мав такого радикального характеру, як у французів Жеріко та Делакруа, а обмежився створенням картин з жіночими ню в домішках чьогось умовно арабського чи турецького, як його вважали європейці, що ніколи не були нів Туреччині, ні в інших арабомовних країнах.

Адміністративна кар'єра

В роки праці в Мілані отримав посаду професора в академії Брера. Він роками жив на самоцензурі, бо мав замови від імператорського двору Відня. 1850 року (у віці під 60) він став директором академії Брера.

Вибрані твори
Франческо Айец. «Оплакування Христа», храм в Ізео
  • «Богиня Артеміда»
  • «Одесей в палаці Алкіноя», Музей Каподімонте, Неаполь
  • «Лаокоон гине з синами», Брера, Мілан
  • «Рінальдо і Арміда», 1813, Брера, Мілан
  • «Портрет додини Стампа ді Сончино», 1822, Брера, Мілан
  • «Франц Йосип І», I (1830—1916), імператор Австрії в молоді роки, Брера, Мілан
  • «Танцівниця Шарлотта Шабер в образі Венери»
  • «Втеча Бьянки Каппелло з Венеції»
  • «Марія Стюарт», Лувр, Париж
  • «Втікачі греки з турецької неволі в морі»
  • «Самсон з убитим левом»
  • «Автопортрет перед кліткою з хижаками»
  • «Купальня німф», 1831, приватна збірка
  • «Паломники та хрестоносці, що гинуть від спраги під стінами Єрусалиму», бл. 1836, Королівський палац, Турин
  • «Священик Антоніо Росміні», 1853, Брера, Мілан
  • «Портрет Антоніетти Негроні дитиною», 1858, Галерея новітнього мистецтва, Мілан
  • «Поцілунок», 1859, , Брера, Мілан
  • «Руйнація Храму римськими вояками в Єрусалимі», 1861, Брера, Мілан

Галерея вибраних творів
Франческо Айец. «Арістотель» (умовний портрет давньогрецького філософа), 1811, Галерея академії, Венеція.
  • Франческо Айец. «Ревекка», 1828, Художня галерея 19 ст.
  • Франческо Айец. «Паломники і хрестоності гинуть від спраги під стінами Єрусалиму», після 1833, Королівський палац, Турин
  • Франческо Айец. «Нова улюблениця в гаремі», 1866, приватна збірка, Мілан

Чудовий портретист
Франческо Айец. «Портрет графа Бальйоні», приватна збірка, Тревізо

Франческо Айец виробився у чудового портретиста. Його портрети створенів тій же стилістиці, що і уславлені портрети пензля Енгра, француза, з котрим він був знайомим. На відміну від портретів Енгра в манері холодного спостереження Айец привніс нотки щирості, теплоти при збереженні всіх модних аксесуарів і релізму. Цей реалізм дозволив помічати як індивідуальні особливості особи, так і її глупоту або втрачене волосся, зморшки, набряки під очима. Цікаво, що більшість його персон на портретах в чорному одязі.

  • Франческо Айец. «Франческа Майноні д'Антіньяно», 1829.
  • Франческо Айец. «Карло делла Бьянка», 1823, Брера, Мілан
  • Франческо Айец. «Феліцина Кальо Перігьо ді Кремнаго», 1842.
  • Франческо Айец, «Автопортет з хижаками» бл.1830, Музей Польді-Пеццолі
  • Франческо Айец. «Антоніо Росміні», 1953, Брера, Мілан.
  • Франческо Айец. «Співачка Матільда Юва Бранка», 1851
  • Франческо Айец.«Портрет інженера Джузеппе Клерічі», бл. 1876

Див. також

Примітки
  1. https://rkd.nl/explore/artists/252879
  2. Francesco Hayez
  3. Archivio Storico Ricordi — 1808.
  4. Monte M. D. Dizionario Biografico degli Italiani — 2004. — Vol. 61.
  5. http://www.treccani.it/enciclopedia/francesco-hayez_(Dizionario-Biografico)
  6. https://artchive.ru/artists/7114~Franchesko_Ajets

Література і джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.