Музей Польді-Пеццолі

Музей Польді-Пеццолі (італ. Museo Poldi Pezzoli) — художній музей в місті Мілан.

Музей Польді-Пеццолі
45°28′07″ пн. ш. 9°11′29″ сх. д.
Тип художня галерея і нерухомість
Тема Пінакотека
Назва на честь Gian Giacomo Poldi Pezzolid
Статус спадщини національна спадщина Італіїd[1]
Частина від Case museo di Milanod
Країна  Італія
Розташування Мілан, Італія
Адреса 20121[1] Via Manzoni 12, 20121, Milano, Italia
Засновано 1881
Відкрито 25 квітня 1881
Відвідувачі 50 269 осіб[2]
Директор (з 2009)
Сайт museopoldipezzoli.it/#!/en/discover
Музей Польді-Пеццолі (Італія)

 Музей Польді-Пеццолі у Вікісховищі


Історія

Франческо Хейз. « Джан Джакомо Польді Пеццолі », бл. 1851 р.

Музей починався як приватна картинна галерея родини Польді Пеццолі. Її засновниками були Джан Джакомо Польді Пеццолі (1822–1879) та його мати Роза Трівульціо. Ще у 1846 році в міланському палаці родини розпочали реконструкцію і перебудували та наново декорували низку залів і приміщень. Реконструкцією в палаці керували Луїджі Скрозаті та Джузеппе Бертіні. Частка залів палацу вже за проектом призначалась для декорування картинами. Переобладнання і облаштування стосувались не тільки інтер'єрів. Фасади міланського палацу отримали декор у стилі пізнього класицизму ще на зламі 18-19 ст., а невеликий парк набув пейзажного характеру — це зроблено за проектом архітектора Сімоне Кантоні (1736–1818). Головний фасад колишнього палацу на вулицю дотепер зберігає стилістику пізнього класицизму.

Забезпечений аристократ (мати Джан Джакомо походила з князівської родини), він підтримував національно-визвольний рух і так звану революцію 1848 року в Мілані проти влади Австрійської імперії. Події закінчилися поразкою і Джан Джакомо емігрує у західну Європу, де гає час як забезпечений аристократ. Відвідує виставки, знайомиться з художниками, починає колекціонувати картини, килими, старовинні речі. Він помер у віці 57 років і зробив Джузеппе Бертіні, свого приятеля і директора пінакотеки Брера, упорядником власного майна.

За заповітом Польді Пеццолі його палац, збірка картин і меблів перейшли у спадок художньої академії і пінакотеки Брера. Музей отримав назву за прізвищем володаря і був відкритий 1881 року для відвідин. 1951 року закінчили реконструкцію і пристосування палацу під музейні потреби з урахуванням нових умов утримання.

Музей на період зламу 20-21 ст. зберігає і демонструє картинну галерею, меблі, вироби зі скла, невелику колекцію старовинної зброї, кабінетну бронзу, перські середньовічні килими, керамічні вироби, збірку ювелірних прикрас, зразки текстилю, коштовних тканин, мереживо.

Перські середньовічні килими

Живопис італійських майстрів в збірці

Каналетто. «Центральна площа у місті Падуя», до 1746 р.

Картинна галерея музею починалась як приватна збірка, на характер котрої впливали смаки княгині Рози Трівульціо та її сина. Тому в музеї переважають твори митців, що працювали в Ломбардії та в містах Північної Італії. Зрозуміло, що музей не міг мати церковних фресок, творів римських художників, значної кількості мармурової скульптури і творів ужиткового мистецтва. Тим не менше збірка отримала чимало характерних творів міланської школи і шкіл Північної Італії, серед котрих опинилось декілька видатних зразків серед релігійного живопису і портретного жанру.

Портретний живопис в збірці

Вітторе Гісланді. «Портрет кавалера ордена Константина», бл. 1740 р.

Майстри інших країн

Картинна галерея утримує декотру кількість творів майстрів інших країн Європи, але не вони головують взбірці. Серед них твори —

Джерела

  • Maria Teresa Balboni Brizza, Marina Sambuy (Hrsg.): Il Museo Poldi Pezzoli. Allemandi, Turin 2010, ISBN 978-88-422-1424-3
  • I grandi musei. Museo Poldi Pezzoli Milano, Skira, Mailand 2006

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей Польді-Пеццолі

Див. також

  1. dati.beniculturali.it — 2014.
  2. https://www.regione.lombardia.it/wps/wcm/connect/f117cd24-bb07-4dbe-8d0d-ced27581ede6/Musei+riconosciuti_dati+visitatori+2018.pdf?MOD=AJPERES&CACHEID=ROOTWORKSPACE-f117cd24-bb07-4dbe-8d0d-ced27581ede6-n0vnPYH
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.