Духовно-лицарський орден

Духовно-рицарські орденице організації лицарів, що створювалися під час хрестових походів. — у Західній та Центральній Європі військово-чернечі організації лицарів, що створювалися у період хрестових походів в 12-13 ст. під керівництвом католицької церкви головним чином для хрестових походів і війни з невірними: проти ісламу в Святій землі, в Іспанії, або в Туреччині, або проти язичників в Литві, в Естонії, або в Пруссії з метою поширення католицтва (після Реформації іноді і протестантства). Згодом ордени могли стати світськими.

До духовно-лицарських орденів відносяться ордени: Іоаннитів, Тамплієрів, Тевтонський орден, Орден Алькантара, Орден Калатрави та інших

Членство

Як ченці, члени духовно-лицарських орденів давали обітницю стриманості, послуху, бідності (на практиці ці обітниці нерідко ігнорувалися); як лицарі-феодали вони носили зброю, брали участь у завойовницьких походах. Молодих прихильників називали неофітами. Неофіт повинен був пройти обов'язковий обряд посвячення.

Структура ордену

Структура духовно-лицарських орденів була ієрархічною. Кожен орден очолював довічно обраний і затверджений Папою Великий магістр (гросмейстер). Йому підпорядковувалися начальники "провінцій" (місцевих підрозділів ордена) - пріори, а також маршали (відали фінансами ордена), командори (коменданти замків, фортець) та ін. Вони становили генеральний капітул, що періодично скликався і мав законодавчу владу.

У ордені лицарів-ченців була ієрархічна структура. Головними були брати-лицарі. Далі йшли брати-зброєносці і капелани. На чолі таких орденів стояли Великі магістри, яких обирали на довічний термін. Влада у магістрів була воістину велика. При магістрах перебувала рада з інших вищих посадових осіб, які існували в орденах. Практикувалися періодичні збори генеральних капітулів братів-лицарів. Ордени могли бути розділені по територіях, на яких знаходилися монастирі. Підпорядковувалися ордени лише Папі Римському.

Історія

Завдяки пожертвам, захопленням, лихварським і торговельним угодам духовно-лицарські ордени домоглися великих багатств, стали великими землевласниками, жорстоко експлуатували залежне селянство, і придбали значну економічну і політичну силу. Зі зміцненням в європейських державах централізованої влади духовно-лицарські ордени поступово втратили значення, хоча деякі з них (наприклад, Тевтонський) продовжують існувати.

Список орденів
Емблема Назва Рік заснування Рік розпуску Примітки
 Орден госпітальєрів 1099 Існує Є найдавнішим лицарським орденом
 Орден Тамплієрів 1119 1312
Орден Святого Лазаря 1142 Існує
Орден Калатрави 1158 1838
Орден Сантьяго 1170 Існує
Орден Монжуа 1173 1221 Був приєднаний до Ордену Калатрави.
 Авіський орден 1176 1910 У 1917 р. відновлений як суто цивільний орден.
 Тевтонський орден 1193 Існує Був розпущений в 1809 під час Наполеонівських війн. Відновлений 1834, як чернечий



 Орден Сан-Хорхе де Альфама 1201 1400 У 1400 р. увійшов до складу Ордени Монтес.
 Орден мечоносців ( з 1237 Лівонський орден ) 1202 1237 У 1237 р. увійшов до складу Тевтонського ордену як Лівонське ландмайстерство тевтонського ордену.
 Добринський орден 1216 1235-1240
Орден Монтес 1317 1835
Орден Христа 1323 1789 Правонаступник тамплієрів на території Португалії. У 1917 р. відновлений як суто цивільний орден.
 Орден Святого Гробу Господнього 1099 Існує
Орден Дракону 1408 ~ 1437



Орден Святої Марії Вифлеємської 1459 Існує З 1479 припиняє функціонувати як цілісна військова організація.



 Орден святого Георгія 1464



Орден Святого Стефана 1561
Орден Святого Духа (організація) 1578 1830

Див. також

Література
  • Forey, Alan John. The Military Orders: From the Twelfth to the Early Fourteenth Centuries. Basingstoke: Macmillan Education, 1992.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.