Френк Грей

Френк Грей (англ. Frank Gray, нар. 27 жовтня 1954, Глазго) — шотландський футболіст, що грав на позиції лівого захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Френк Грей
Особисті дані
Народження 27 жовтня 1954(1954-10-27) (67 років)
  Глазго, Велика Британія
Громадянство  Шотландія
Позиція лівий захисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1972–1979 «Лідс Юнайтед» 153 (17)
1979–1981 «Ноттінгем Форест» 81 (5)
1981–1985 «Лідс Юнайтед» 139 (10)
1985–1989 «Сандерленд» 146 (8)
1989–1992 «Дарлінгтон» 85 (8)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1976–1983 Шотландія 32 (1)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1991–1992 «Дарлінгтон»
2005–2006 «Фарнборо»
2006 «Грейс Атлетік»
2007–2008 «Вокінг»
2008–2012 «Бейсінгсток Таун»
2012–2013 «Бешлі»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Лідс Юнайтед» та «Ноттінгем Форест», а також національну збірну Шотландії.

Клубна кар'єра

Вихованець «Лідс Юнайтед», де тоді грав його старший брат Едді Грей. У дорослому футболі Френк дебютував дебютував 10 лютого 1973 року в поєдинку з «Лестер Сіті» (0:2), але тривалий час був запасним гравцем, програючи конкуренцію зліва у захисті більш досвідченому Террі Куперу. У 1973 році він вийшов із командою у фінал Кубка володарів кубків, в якому «Лідс» програв «Мілану» 0:1. У тому ж році він грав із клубом і у фіналі Кубка Англії, програвши з тим же рахунком «Сандерленду». Також Грей виграв з командою чемпіонат Англії в 1974 році, але зіграв у тому турнірі лише 6 ігор.

Лише після уходу Купера в 1975 році Грей став основним захисником «Лідса». У тому ж році він дійшов з командою до фіналу Кубка чемпіонів, але і тут «Лідс» програв, на цей раз «Баварії» з рахунком 0:2. Всього Френк провів у рідному клубі сім сезонів, взявши участь у 153 матчах чемпіонату.

У 1979 році Грей приєднався до «Ноттінгем Форест» за 500 000 фунтів стерлінгів, який очолював Браян Клаф, який раніше працював з шотландцем у «Лідсі». Грей відразу став основним гравцем і зіграв у своєму другому фіналі Кубка європейських чемпіонів в 1980 році, завдяки чому він став першим гравцем, який з'явився у фіналі у складі двох різних англійських клубів. Цього разу матч був успішним, оскільки «Форест» переміг з рахунком 1:0 західнонімецький «Гамбург». Того ж року він виграв із клубом Суперкубок Європи та вийшов із командою у фінал Кубка англійської ліги, але «Ноттінгем» програв там «Вулвергемптон Вондерерз».

У 1981 році Грей повернувся до «Лідса», прийнявши запрошення головного тренера та колишнього товариша по команді Аллана Кларка. Трансферна угода за 300 000 фунтів стерлінгів повернула Грея на «Елленд Роуд», але в першому сезоні після повернення Френка «Лідс» вилетів з вищого дивізіону. Через це Кларк був звільнений, а брат Френка Едді Грей очолив команду. Молодший Грей грав чотири роки під керівництвом брата, але «Лідс» так і не зміг повернутись до еліти, після чого в 1985 році обидва брати покинули рідний клуб. Загалом Френк Грей зіграв за «Лідс» 396 матчів і забив 35 голів.

Згодом з 1985 по 1989 рік грав у складі «Сандерленда», а завершив ігрову кар'єру у команді «Дарлінгтон», за яку виступав протягом 1989—1992 років і був граючим тренером. В подальшому тренував ряд невеликих англійських клубів.

Виступи за збірну

7 квітня 1976 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Шотландії в товариському матчі зі Швейцарією (1:0).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1982 року в Іспанії, де зіграв у всіх трьох матчах, але його команда не вийшла з групи.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у її формі 32 матчі, забивши 1 гол.

Титули і досягнення
«Лідс Юнайтед»: 1973/74
«Ноттінгем Форест»: 1979/80
«Ноттінгем Форест»: 1979

Особисте життя

Син Френка, Енді Грей, також став професійним футболістом і грав за «Лідс Юнайтед»[1] . Його племінник, Стюарт Грей, син брата-футболіста Едді, також був професійним футболістом і виступав зокрема за «Селтік»[2].

Примітки
  1. This Life: Eddie Gray. The Yorkshire Evening Post. 18 червня 2009. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 29 травня 2017.
  2. Leeds United: Andy Gray was so proud to keep it in family. Yorkshire Evening Post. 4 липня 2015. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 29 травня 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.